«Іспанський сором» адвокатів-втікачів

Зараз, коли Україна вкотре в історії стікає кров’ю, відстоюючи право бути по-справжньому вільною й незалежною, істинними ознаками громадянської позиції стали любов до рідної землі, відданість своєму народові й навіть жертовність.

Численні приклади героїзму й самопожертви захисників України захоплюють і зворушують увесь світ, але є й інший бік реальності – втеча чоловіків призовного віку за кордон, які роблять це, іноді використовуючи підроблені документи або обґрунтовуючи буцімто непридатність до служби. Дехто вдається до фіктивних довідок про інвалідність чи намагається сховатися за різними пільгами, а особливо бридко, коли чоловіки ховаються за дітей.

Останній приклад: наприкінці листопада 2024 року за процесуального керівництва Галицької окружної прокуратури міста Львова було повідомлено про підозру 38-річній мешканці Одеси. Їй інкриміноване сприяння в незаконному переправленні особи через державний кордон України, а також підробка печаток та офіційного документа (ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України). За даними слідства, у 2024 році мешканка Одеси за грошову винагороду допомагала військовозобов’язаному уникнути мобілізації й безперешкодно перетнути держкордон на підставі підробленого документа. Злочинна схема передбачала виготовлення фіктивного свідоцтва про народження неіснуючої дитини. Свої послуги жінка оцінювала у 14 500 грн, а вдома у неї було знайдено майже 300 підроблених свідоцтв про народження дітей різного віку.

За таких людей соромно, такі ганебні вчинки обурюють, але справжній «іспанський сором» викликають ті, хто має стояти на сторожі правди й права, законності й справедливості, бо за професією є юристом, але натомість використовує свої знання й навички, щоб обдурити систему і теж втекти за кордон.

Як «адвокат диявола» заліг на дно в Аліканте

Одним із показових прикладів адвокатської втечі стала історія Ігоря Черезова.

Сам Черезов — це сумнозвісний адвокат, відомий скандалами, пов’язаними з професійною діяльністю, який неодноразово опинявся в центрі журналістських розслідувань і уваги з боку органів адвокатського самоврядування.

Наприклад, у публікації на сайті "Прямий" згадується, що І.Черезов неодноразово був захисником осіб, яких підозрювали в зраді України. Цього захисника навіть називали "адвокатом диявола", підкреслюючи, що серед його клієнтів були колишні високопосадовці й особи, які відкрито підтримували російську агресію.

Журналістські розслідування висвітлили й інші аспекти діяльності Черезова, зокрема можливі порушення етичних норм. Згідно з матеріалом Знай.ua, його підозрювали у вимаганні грошей у клієнтів і в маніпуляціях із доказами в судових справах.

А в розслідуванні, яке провели "Наші гроші", згадується, що для забезпечення потрібних рішень у судах скандальний адвокат міг користуватися своїми зв’язками у владних структурах.

Врешті-решт, не дивно, що у відповідь на численні звинувачення ошуканих клієнтів органи адвокатського самоврядування провели перевірку діяльності адвоката Ігоря Черезова і скарг на його професійну поведінку, у результаті яких, як повідомляє Advokat Post, йому було тимчасово призупинено свідоцтво на ведення адвокатської діяльності. Трохи згодом адвокатське свідоцтво І. Черезова рішенням КДКА Чернівецької області № 160 від 08.05.2023 року було повністю анульоване.

Тож, мабуть, не треба дивуватись, що в соціальних мережах і в публічних дискусіях ім’я Ігоря Черезова згадується із критикою. Наприклад, у матеріалі на сторінці Facebook громадські активісти наголошують на важливості посилення контролю за прозорістю судових процесів, які супроводжував у минулому адвокат Ігор Черезов.

Призупинення дії адвокатського свідоцтва стало для Черезова серйозним ударом. Тож не дивно, що він почав виміщати увесь свій гнів і ненависть на всіх органах адвокатури – саме він одним із перших вигадав, що єдиний орган адвокатського самоврядування (НААУ) начебто очолюють зрадники, «люди Януковича та Медведчука», і навіть зареєстрував відповідну петицію на сайті президента.

Варто зауважити, що саме з «подачі» Черезова деякі адвокати, насамперед Ілля Костін (підписав петицію за №171) й окремі продажні інфоциганки на кшталт Ірини Федорів через декілька місяців почали активно використовувати головні тези з цієї петиції в своїх публікаціях та блогах. А як головний доказ вони неодмінно використовували фото зі сторінки Фейсбук Черезова, де керівництво адвокатури стояло поруч з Медведчуком… ще на початку 2000-х років.

Втім, на заклик «знищити» адвокатуру відреагувало аж 263 особи (із майже 70 тисяч адвокатів), тож Черезову не залишилось нічого іншого, як продовжувати воювати з адвокатською спільнотою в мережі Інтернет. Бо ж, бачте, воювати якось інакше Ігор Черезов не міг та й, власне кажучи, не хотів, із березня 2022 року зайнявши вигідну (і головне - безпечну) позицію в іспанському місті Аліканте.

Сам Черезов пояснював свою втечу за кордон так (мовою оригіналу, тобто підкреслимо – російською): «Каждый должен заниматься своим делом. В тероборону не берут – перебор, а просто сидеть в безумно дорогом Закарпатье смысла не вижу».

Насправді всіх у тероборону беруть, і в ЗСУ також (і в 2022 році, і зараз), про що борцю за економію родинного бюджету навіть говорили його підписники. Але Черезов волів від усіх відмахуватись («я устрою семью и вернусь, чтобы пластинку доиграть») і розповідати казки про якусь «секретну місію», яку виконує за кордоном. Що то за місія, ніхто й дотепер не знає. І так, навіть після того, як родина була влаштована, повертатися в Україну Черезову не захотілося.

Але до місцевого клубу мільйонерів (на вигляд - звичайна шахрайська контора для людей, які люблять вигравати в різного роду рейтингах, в чому, між іншим, сам Черезов, як кажуть, набив руку), вступив як партнер, назвавшись-підписавшись дуже відомим адвокатом з України… Нагадаємо, що ніякий він не адвокат, а просто втікач і ухилянт, хоча й справді з України.

Що ж до способу втечі за кордон, то й тут Ігор Черезов пішов не за стандартною процедурою.

Для початку нагадаємо про одну історію.

За інформацією, опублікованою виданням «Українська правда», бізнесмен Геннадій Боголюбов, який був засновником неформальної бізнес-групи «Приват» і багаторічним партнером Ігоря Коломойського, в ніч з 23 на 24 червня 2024 року потягом «Укрзалізниці» покинув територію України. За версією ДБР, Боголюбов залишив країну за паспортом іншої особи – мешканця Волинської області, 67-річного Сюмака Миколи Купріяновича. У підозрі ДБР прикордоннику Макаренку описується, як відбувся перетин кордону (цитата із збереженням усіх особливостей оригінального тексту): "Розуміючи, що в разі пред’явлення Боголюбовим втраченого паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім’я Сюмака Миколи Купріяновича його буде викрито прикордонним нарядом перевірки документів, Володимир Макаренко, перебуваючи 24 червня 2024 року о 03 годині 55 хвилині ночі на службі в пункті пропуску "Ягодин" поблизу адміністративного приміщення, зайшов до поїзда сполученням Київ – Хелм та підійшов до останнього купе 13 вагона, де перебував Боголюбов. У подальшому Макаренко, дочекавшись, коли до вказаного купе підійшла його підлегла, інспекторка прикордонної служби Бугайчук Ольга, яка проводила перевірку паспортних документів осіб, використовуючи своє службове становище, дав вказівку останній не заходити до останнього купе, запевнивши її, що з метою встановлення дійсності паспортних документів та належності їх громадянину, який їх пред’являє, особисто перевірив паспортні дані та підтверджуючі документи громадян, які знаходяться у даному купе".

А найцікавіше в цій історії те, що, як подейкують у правоохоронних органах, втечі Геннадія Боголюбова сприяв ніхто інший, як київський ексадвокат Черезов Ігор Юрійович – налагоджені зв’язки з прикордонниками у нього залишилися ще з 2022 року, коли він і сам перетинав кордон у незаконний спосіб.

У мережі "Фейсбук" Черезов усіх переконував, що виїхав у легальний спосіб («Да, сразу скажу, границу пересёк без «блата» и взяток, легально: я не служил по здоровью, и у меня трое детей»).

Очевидно, цими словами ексадвокат хотів нагадати, що батько трьох і більше неповнолітніх дітей може виїхати з України, навіть якщо діти народжені в різних шлюбах (у самого Черезова наймолодша донька народилася за кілька місяців до початку війни). Але є нюанс. При перетині кордону важливо документально підтвердити як відсутність заборгованості з аліментів, так і сам факт утримання або виховання УСІХ дітей. А ось тут у Ігоря Черезова були явні проблеми, адже відомо, що від однієї своєї дитини від іншого шлюбу знавець законів відмовився, тож по факту міг довести лише те, що опікується двома дітьми, чого для легального перетину кордону було явно недостатньо.

До речі, одним із перших про це повідомив адвокат Ігор Циганков: «Безумовно, ніяких підстав для того, щоб покинути країну Черезов не мав. Позиціювання відповідної кількості дітей і все інше, воно не давало підстав для виїзду. Це особисті його дані, але це загальновідома інформація, що по відношенню до, скажімо, рідних він веде себе досить агресивно, і не є особою, яка підтримує з дітьми такі стосунки, щоб це давало привід для виїзду».

А що ж Ігор Черезов тепер? Та нічого несподіваного – гріється на сонечку, мільйонерствує потихеньку й критиканствує, продовжуючи обливати брудом своїх колег.

Професор «сувенірних» справ

Ще одним цікавим «іспанцем», який вдало виїхав за кордон у розпал війни в Україні, виявився харківський адвокат Олександр Дроздов.

На відміну від київського колеги О.Дроздов старанно підтримував міфи про «справжнього адвоката», а останнім часом на сторінці в соціальній мережі постить майже виключно картинки про релігію й біблійські сюжети, доводячи, мабуть, чистоту своїх помислів.

З моменту отримання у 2007 році свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, Дроздов майже відразу був обраний членом Харківського регіонального відділення Спілки адвокатів України, членом Асоціації правників України. Згодом був секретарем Ради адвокатів Харківської області, головою Комітету з питань безоплатної правової допомоги, який діє в складі НААУ, президентом Спілки адвокатів України, головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, членом ВККС і навіть став одним зі співавторів Правил адвокатської етики.

До речі, в одній з автобіографій, які подавалися при кандидуванні на посади, Олександр Дроздов вихвалявся, що ніколи не притягався до кримінальної відповідальності і навіть не отримував підозри. Незаангажованого спостерігача мало б зацікавити, а чого це адвокат згадує не лише про відповідальність, але й про підозру?

Аж виявилось, що Дроздова свого часу підозрювали у даванні хабаря, про що у своїй статті детально розповіло видання «Українські новини».

Якщо коротко, то Олександр Дроздов ще у 2012 році був фігурантом кримінальної справи про задокументовані СБУ хабарі одному з харківських суддів.

Ініціатором хабаря нібито був сам адвокат, а дізнавшись про арешт судді, написав "явку з повинною".

Проте коли судді вдалося вибудувати залізну лінію захисту й постало питання про закриття справи, адвокат відразу заявив, що під тиском СБУ "обмовив" суддю, а на знятому СБУ відео давав судді не хабар, а … сувенірні гроші.

Втім, очевидно, що гроші були далеко не сувенірними, коли адвокат намагався впхати їх прикордонникам, переконуючи пропустити його через кордон разом із дружиною Оленою й двома синами (Володимиром і Владиславом). Чіткої інформації про дату й місце народження Олександрової доньки знайти не пощастило, але точно відомо, що народжувала Олена Валеріївна вже в Барселоні. Тож знову спрацював парадокс справедливості від Черезова: «Адвокати можуть виїхати за кордон і при наявності двох дітей».

І до речі, не виключено, що адвокат Дроздов теж «працював» уже по налагоджених зв’язках.

І ще одна цікавинка з біографій сумновідомих людців. Чули ж про «Джокера»? Так ось, із повідомлень у ЗМІ відомо, що власник Telegram-каналу «Джокер» і 153-й номер у виборчих списках партії «Слуга народу» Роман Кравець – це одна людина, яку за час повномасштабного вторгнення носило за кордон вісім разів. Раніше 29-річний чоловік заявляв, що перетинає кордон через систему «Шлях» як волонтер, але вже влітку 2024 року у Кравця з’явився так званий білий квиток, що звільняє його від служби в армії. Про це йдеться в опублікованому 20 листопада розслідуванні журналістів hromadske.

До червня 2024 року Кравець Роман Олександрович виїжджав за кордон п’ять разів, пізніше – іще тричі. Остання закордонна поїздка Романа Кравця тривала з 22 вересня до 3 жовтня 2024 року.

Роман Кравець виїхав за кордон завдяки «білому квитку», який з’явився у нього влітку, а 16 липня 2024 року Голосіївський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зняв Кравця з військового обліку. hromadske додає, що в жовті 2024 року ДБР провело в цьому ТЦК 24 обшуки і вилучило у працівників понад 1,2 млн доларів готівкою. Трьох працівників підозрюють у допомозі в ухиленні від мобілізації тисячам військовозобов’язаних.

Журналісти зауважують, що з 20 червня до 20 липня Кравець був за кордоном, а підпис чоловіка на документі РТЦК не збігається з його підписом на угоді про купівлю квартири в Дніпрі на початку 2023 року. Сам Кравець заявив, що нібито не купував цієї квартири, а підпис підробили. Згодом Роман Кравець надав редакції hromadske фото з лікарні з нібито проходженням ВЛК. Утім, не в липні, а 29 травня.

Подейкують, що депутат-"слуга народу" таки ж накивав п’ятами з України, бо рильце й справді в пушку, і що допомагав йому не абихто, а сам Дроздов! Ну, як подейкують? Анонімні співрозмовники в правоохоронних органах запевняють, що втечі Романа Кравця посприяв саме Олександр Михайлович Дроздов (якщо треба щось пояснювати про анонімність у цьому випадку, то, значить, можна і не пояснювати).

Так це чи ні, але найближчим часом запитати професора Барселонського університету (час громадянином не втрачався) не вийде, бо повертатися до України з Іспанії він теж не дуже поспішає.

Ось так війна робить яскравими напівтіні…

Люди, які претендують називатися елітою, виявляються нікчемами. І не має значення освіта в найпрестижніших навчальних закладах, зовсім ні про що не можуть свідчити посади – значення має тільки суть і сутність. Або ти чоловік – і в такому випадку ти на «нулі» чи в тилу робиш усе можливе для перемоги над одвічним лютим ворогом, який не зупиниться ні перед чим і ні перед ким. Або ти Кравець (з малої літери писати незручно, бо професія шанована й непроста), чи умовний дроздов – фактично боягуз і зрадник, хоч в недалекому минулому був членом різних поважних установ та органів, чи черезов, який хизується своїм крутійством.

На жаль, таких людців, дрібних і паскудних, навіть в адвокатському середовищі трохи є. Багато чи мало? Та навіть одного бути не повинно, бо ж такі меткі й хвацькі адвокати ганьблять усіх, хто має диплом юриста, свідоцтво адвоката і взагалі дотичний до галузі права. Хтось чкурнув у Португалію, хтось приземлився в Іспанії, комусь сонячна Італія до серця припала, когось усе ще лихий світами носить, бо місця ніяк не знайдеться. Але ж скільки тих, хто, маючи такі самі дипломи тих самих університетів і такі самі посади, залишився вже пам’яттю для своїх дітей, дружин, матерів? Не тікав, гублячи по дорозі не тапки, а совість, не ганьбив свій диплом і своїх колег, а взяв зброю, щоб у лиху годину захистити – по-справжньому захистити – своїх дітей і майбутнє своєї країни…

Цікаво, а отаких «правників» залишать професорами чи навіть просто дипломованими юристами? Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого не позбавить диплома своїх випускників, які прикинулися глухими, сліпими, дурними, хворими, багатодітними? І звання залишаться всі? І нагород ніхто не позбавлятиме?

І питання тут не тільки про когось одного…

Автор: Сергій Хоменко