Зеленський пропонує ратифікувати сторічну угоду з Британією

Президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт №0332 щодо ратифікації сторічної угоди із Великою Британією.

У січні цього року Велика Британія та Україна підписали угоду про 100-річне партнерство. Ця угода спрямована на зміцнення тісних відносин між країнами у всіх сферах: від торгівлі, безпеки та оборони до науки, технологій, освіти та культури.

Угоду підписали президент Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Британії Кір Стармер.

"Сьогодні справді історичний день. Відносини між Україною та Великою Британією близькі як ніколи. Ми досягли нового рівня, це більше ніж стратегічні відносини. Ми підписали угоду про 100-річне партнерство", - сказав тоді Зеленський.

Що передбачає угода

Документ спрямований на зміцнення військової співпраці між країнами в галузі морської безпеки шляхом створення нової структури для посилення безпеки в Балтійському, Чорному та Азовському морях, а також протидії російській агресії.

Також він передбачає об’єднання експертів для розвитку науково-технологічного партнерства у сферах охорони здоров’я, агротехнологій, космосу, дронів, а також реалізації освітніх проєктів для зміцнення дружби між країнами.

Окрім того, буде запроваджено британську систему перевірки, що дозволить відстежувати незаконно вивезене зерно з тимчасово окупованих територій України. Документ також підтверджує роль Великої Британії як ключового партнера України в енергетиці, видобутку критичних ресурсів і виробництві "зеленої" сталі.

"Від спільної роботи на світовій арені до подолання бар’єрів для торгівлі та зростання культурних зв’язків, Великобританія та Україна будуть підтримувати одна одну для оновлення, перебудови та реформ для майбутніх поколінь", - говорили в уряді Британії.

У британському відомстві також наголошували, що 100-річне партнерство є "важливим кроком у підтримці довгострокової безпеки України", забезпечуючи, що "вона більше ніколи не буде вразливою до тієї жорстокості, яку завдала їй РФ". Угода зобов’язує Британію стояти пліч-о-пліч із суверенною Україною протягом наступного століття.

Зміст угоди

У документі акцентується, що вступ України до НАТО є найнадійнішою гарантією її безпеки, а Велика Британія однозначно підтримує необоротний курс Києва на членство в Альянсі.

Сторони домовилися розвивати основні сфери, важливість яких виходить за межі поточної війни, визнаючи роль України у зміцненні євроатлантичної безпеки. Особливий акцент зроблено на посиленні оперативної сумісності та внеску України як майбутнього члена НАТО.

Також зазначено, що відбудова України є критично важливою для подальшого прогресу, а спільна робота над цим дозволить обом країнам лідирувати у важливих секторах, просуваючи спільні цінності. При цьому Україна зобов’язується й далі активізовувати боротьбу з корупцією в державному та приватному секторах відповідно до досягнутих домовленостей.

Одночасно сторони домовилися про наступне:

• Укріплення обороноздатності.
• Посилення безпеки та досягнення консенсусу щодо членства України в НАТО.
• Створення партнерства у сфері морської безпеки.
• Зміцнення економічного та торговельного співробітництва.
• Зміцнення співпраці у сфері енергетики, клімату та переходу до чистої енергії.
• Зміцнення співпраці у сфері правосуддя та відповідальності.
• Протидія іноземним інформаційним маніпуляціям і втручанням.
• Зміцнення позицій як лідерів у галузі науки, технологій та інновацій.
• Використання потенціалу соціокультурних зв’язків.
• Співробітництво з питань міграції.

У документі зазначено, що в умовах добре керованої та безпечної мобільності, сторони здійснюватимуть поступові кроки для полегшення подорожування громадян і відвідування країн одна одної, а також започаткують регулярні контакти та обмін інформацією про результати міграції та політичні наміри.

Також передбачається, що сторони можуть укладати додаткові угоди або домовленості, які є необхідними та доцільними для виконання цієї угоди.

Угода набирає чинності з дати отримання сторонами останнього повідомлення про виконання їх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.

Вона залишається чинною протягом 100 років, якщо жодна зі сторін не припинить її дії. Крім того, угоду можна змінити, а будь-які спори щодо її тлумачення чи застосування вирішуватимуться шляхом консультацій між сторонами та не можуть бути передані на вирішення до жодного національного чи міжнародного трибуналу, суду або третьої сторони.