Війна на виснаження: експерт Кофман попереджає про погіршення ситуації на фронті для ЗСУ

Війна на виснаження: експерт Кофман попереджає про погіршення ситуації на фронті для ЗСУ

В українських Збройних силах посилюються проблеми з піхотою та російськими дронами, і загалом ситуація для ЗСУ «буде погіршуватися». Про це пише в своєму аналізі військовий експерт Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі.

За словами Кофмана, українська оборона все частіше базується на «пористій лінії» з небагатьох точок опору, що сприяє просуванню росіян.

«Лінії утримуються трьохскладовими розрахунками з великими проміжками між ними», - пише Кофман та додає, що така структура фронту стає вразливою для невеликих піхотних груп противника, які проникають у проміжки та в разі успіху закріплюються в тилу українських позицій.

На його думку, українська піхота виснажена і обмежена у можливостях маневру. Постійний вплив дронів та артилерії робить неможливою ротацію підрозділів.

«Деякі солдати на лінії понад 90 днів, і часто шлях до позиції пішки займає кілька діб», - пише експерт.

Кофман зазначає, що негативний вплив на становище ЗСУ виявляється в установці на утримання кожної ділянки будь-якою ціною: «Головний винуватець — це політика утримання кожного метра, навіть за умов майже повного оточення або в невигідній місцевості». За його словами, українські командири змушені чіплятися за позиції, які неможливо утримати, замість того щоб відступати, зберігаючи ресурси та особовий склад.

Водночас російська армія пристосовується до поточної війни і нарощує переваги в ключових областях, пише Кофман.

За його словами, Росія збільшила свої можливості щодо дронів, в чому раніше поступалася ЗСУ. Тепер підрозділи «Рубікон» - основний головний біль українських військ - діють по всій лінії фронту, завдаючи ударів, перехоплюючи українські БПЛА та порушуючи логістику.

«Підрозділи російських дронів стали краще організовані… і є найобговорюванішою проблемою на фронті», - пише Кофман.

Російська тактика вже відмовилася від масштабних механізованих наступів, роблячи ставку на невеликі групи і удари по логістиці. Ця форма тиску з часом може призвести до «раптових змін на фронті».

При цьому, на думку експерта, «зміна контролю над територією — запізнілий індикатор, і тому можливі переходи за схемою «поступово, а потім раптово»» (тобто, в якийсь момент фронт може «посипатися»).

Україна також стикається з труднощами в роботі ППО. Хоча, за думкою експерта, технічні рішення для боротьби з масованими атаками «Шахедів» вже існують, «питання залишається у забезпеченні ресурсів на їхнє розгортання».

Реформи командної структури, про які давно говорили, лише нещодавно почали впроваджуватися. Україна ліквідує неефективні ланки управління, такі як ОТУ і тактичні групи, замінюючи їх корпусами. Однак, як підкреслює Кофман, «корпуси формуються в поспіху», і «їм доведеться командувати тими підрозділами, які вже поруч, а не тими, що були їм призначені».

У технологічній сфері Україна зберігає окремі переваги, наприклад, у використанні наземних безпілотників (UGV) для логістики та евакуації. Проте в інших напрямах відстає — зокрема у сфері далекобійних ударних систем. «Україна прагне закрити пролом у боєприпасах на відстань 30–100 км і оперативних системах на 300+ км, більш ефективних, ніж дешеві дрони», - пише Кофман.

Попри інновації, українська оборона виявляється все більш перевантаженою і обмеженою у виборі. Армія діє на знос в умовах чисельно та ресурсно переважаючого супротивника. І загалом ситуація для ЗСУ погіршується.