Візит без прориву: чому поїздка глави МЗС Ізраїлю до Києва розчарувала Україну

Нещодавній візит міністра закордонних справ Ізраїлю Гідеона Саара до України в липні, попри гучні заяви про підтримку Києва та засудження російської агресії, залишив українських посадовців розчарованими.

За інформацією джерел видання Haaretz, візит Саара не призвів до очікуваного перегляду офіційної позиції Ізраїлю щодо війни, яку Росія веде проти України.

Незвично різка риторика

Під час поїздки до Естонії Гідеон Саар зробив кілька несподівано жорстких заяв щодо Росії, які контрастували з попередньою стриманістю Ізраїлю. Зокрема, у Таллінні він висловився про удари по постачанню іранських безпілотників, які Росія використовує проти України, та назвав Іран частиною "авторитарної осі" разом із Росією, Китаєм і Північною Кореєю.

Проте, за даними Haaretz, попри нову риторику, ці заяви не свідчать про реальну зміну курсу. Зовнішня політика Ізраїлю щодо війни в Україні, ймовірно, залишається обережною та зваженою. Ключові сторони – в Україні, Ізраїлі та Європі – погоджуються, що дії Саара мали швидше символічний, а не стратегічний характер.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ізраїль намагався зберігати баланс: не провокувати Кремль, з яким має тісні координаційні механізми щодо Сирії, і водночас демонструвати солідарність із Києвом. Попередній міністр закордонних справ Яїр Лапід, який очолював уряд на початку війни, був одним із небагатьох, хто відкрито називав дії Росії воєнними злочинами. Зокрема, він публічно вступив у конфлікт із міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим після того, як той назвав "режим" у Києві "нацистським". Із приходом до влади Беньяміна Нетаньягу, який підтримує особисті контакти з Владіміром Путіним, критична риторика з боку Ізраїлю значно зменшилася.

Наприклад, тодішній міністр закордонних справ Ізраїлю Елі Коен, який відвідав Бучу у 2023 році, уникав навіть згадки слова "війна" у своїх виступах. Той факт, що Росія приймає делегації ХАМАС і не засудила напад на Ізраїль 7 жовтня, не викликав публічної реакції з боку уряду Нетаньягу.

Після візиту ізраїльського міністра Елі Коена до Києва не було жодних офіційних візитів високого рівня між Ізраїлем та Україною – ні з боку ізраїльських представників до України, ні з боку українських посадовців до Ізраїлю. Відразу після нападів ХАМАС 7 жовтня 2023 року президент України Володимир Зеленський висловив бажання відвідати Ізраїль на знак солідарності, але ізраїльська сторона відмовила. Подальші спроби організувати цей візит, за інформацією джерел в Ізраїлі, зрештою зірвалися через щільний графік української сторони.

Водночас українські посадовці в коментарі виданню Haaretz зазначили, що візит не відбувся через відсутність ініціативи з боку Ізраїлю. В Україні, як і серед численної проукраїнської громади в Ізраїлі, уряд Ізраїлю неодноразово критикували за позицію, яку іноді сприймали як відверто проросійську.

У Києві нинішній очільник МЗС Саар зустрівся з президентом Володимиром Зеленським та своїм колегою Андрієм Сибігою. Саар підкреслив важливість досягнення "стабільного і тривалого миру", який гарантував би безпеку для України, а також висловив підтримку українському народу, що страждає від війни. Він повідомив, що Ізраїль передасть Україні мобільні системи для очищення води – вони особливо потрібні жителям південних регіонів, які досі страждають після підриву Каховської ГЕС, що стався два роки тому.

Після повернення до Ізраїлю Саар знову виступив із різкою заявою, рішуче засудивши нещодавній російський ракетний обстріл Києва, під час якого загинуло понад 30 людей, серед них п’ятеро дітей.

Косметичні зміни

Чи можуть заяви Гідеона Саара разом із його візитом до України свідчити про зміну позиції Ізраїлю щодо війни між Росією та Україною? Джерела в Україні, Європі та Ізраїлі, з якими спілкувалося видання Haaretz, вважають, що ні.

Водночас існують різні думки щодо того, чи дії Саара є результатом його особистої ініціативи в межах обмежених повноважень, наданих йому ізраїльським МЗС у питаннях відносин із Європою, чи вони були здійснені за попередньою згодою або заохоченням з боку прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу.

Утім, усі джерела, з якими спілкувався Haaretz, наголошують, що не йдеться про кардинальну зміну політики Ізраїлю – швидше про її зовнішню корекцію або, як висловлюються деякі, "косметичну" зміну. Більше того, минулого тижня Нетаньягу двічі розмовляв телефоном із Володимиром Путіним.

Візит Саара до Києва та його заяви відбулися в дуже показовий момент. Вони пролунали на тлі різкої критики Ізраїлю та зростаючого тиску з боку Європейського Союзу й провідних західних держав, викликаних гуманітарною катастрофою в Секторі Гази, включно з масовим голодом, загибеллю цивільних, а також насильством і примусовим виселенням палестинців на Західному березі.

Особливу увагу приділяють позиції країн Балтії – Естонії, Латвії та Литви. Ці держави історично підтримують теплі відносини з Ізраїлем і зазвичай утримуються від публічної критики, але водночас вважають протидію російській агресії головним національним пріоритетом. Зокрема, Естонія сприймає Росію як пряму екзистенційну загрозу. Усі три країни є одними з найбільших донорів допомоги Україні відносно до розміру їхніх економік.

За словами джерела з балтійського регіону, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну їхні контакти з Ізраїлем завжди містили два ключові меседжі: підтримка України та необхідність чіткого морального позиціонування щодо російської агресії.

Активна проукраїнська риторика Саара може розглядатися як спроба надіслати сигнал цим країнам, а також ширшій європейській спільноті, що Ізраїль прагне бути на "правильному боці історії". Водночас, як зазначають аналітики, такий сигнал наразі має досить обмежений вплив. Не варто також забувати, що чинна Верховна представниця Європейського Союзу із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас раніше очолювала уряд Естонії, і її позиція щодо Росії є чіткою та принциповою.

Очікування не виправдалися

Водночас джерела, які спілкувалися з Haaretz, запропонували альтернативні пояснення активності Саара. Зокрема, вони припускають, що міністр діє з особистих переконань, а також намагається зміцнити свої позиції напередодні майбутніх праймеріз у партії "Лікуд". На думку джерел, Саар міг прагнути зайняти вакантну проукраїнську нішу всередині партії, враховуючи важливість української тематики для значної частини російськомовного електорату "Лікуду".

Окрім того, джерела згадали про чутливу тему, яка вже не раз викликала напруження у відносинах між Ізраїлем і Україною, – щорічне масове паломництво хасидів до могили рабина Нахмана з Бреслова в Умані під час святкування Рош га-Шана. Не випадково Саар під час поїздки з Києва до Молдови відвідав могилу рабина та помолився там.

Однак, за інформацією джерела в українському уряді, сам візит викликав розчарування в Києві. Як повідомляється, під час форуму за участі українських дипломатів Сибіга у приватній розмові висловив критику на адресу свого ізраїльського колеги після їхньої особистої зустрічі.

За словами джерела, українська сторона була здивована тим, що міністр, як виявилося, не знав про Голодомор 1932–1933 років, який є ключовим елементом національної пам’яті та історичної ідентичності України.

Крім того, Саар, як стверджується, також не був обізнаний із масовими викраденнями українських дітей із окупованих територій – темою, яка є одним із ключових напрямів української публічної дипломатії на міжнародному рівні.

Офіс Саара спростував ці звинувачення. Там заявили, що міністр поінформований про трагедію Голодомору. У відомстві додали, що обидва міністри під час візиту пройшли повз меморіал жертв Голодомору в Києві, про що йшлося в офіційній заяві. У тій же заяві заперечується, що Саар не знає про викрадення українських дітей Росією.

Крім того, Київ продовжує висловлювати невдоволення через обмежену матеріальну підтримку з боку Ізраїлю. Зокрема, йдеться про надання лише 4 мільйонів шекелів (близько 1,16 мільйона доларів) із бюджету Міністерства закордонних справ на фінансування мобільних систем очищення води.

Ще одне джерело з Балтійського регіону повідомило Haaretz, що, попри те, що Ізраїль сам перебуває у стані війни, зберігаються очікування, що Тель-Авів міг би розширити допомогу Україні, зокрема, дозволивши експорт ізраїльських озброєнь або надавши ліцензії на продаж зброї, створеної за ізраїльськими технологіями.