Провал "Чарівника Кремля": як фільм про Путіна отримав 10-хвилинні овації, але розчарував критиків

Провал "Чарівника Кремля": як фільм про Путіна отримав 10-хвилинні овації, але розчарував критиків

Фільм "Чарівник Кремля" французького режисера Олів’є Ассаяса став однією з найбільш очікуваних прем’єр Венеційського кінофестивалю-2025. Стрічка створена за однойменним романом Джуліано да Емполі, який у Європі називають одним із головних політичних бестселерів останніх років.

Книга – це художня інтерпретація історії тіньового радника Кремля Владислава Суркова, прототипом якого у фільмі став вигаданий персонаж Вадим Баранов. Саме через актуальність теми та участь Джуда Лоу у ролі диктатора Володимира Путіна увага до проєкту була прикута ще задовго до прем’єри.

Проте очікування глядачів і критиків не справдилися. Попри те, що після прем’єрного показу у Венеції фільм отримав 10-хвилинні овації, більшість рецензій виявилася стриманою, а часто й відверто негативною. На сайті Rotten Tomatoes рейтинг стрічки становить лише 46% позитивних відгуків з 13 перших рецензій.

Видання The Guardian оцінило "Чарівника Кремля" у 2 з 5 зірок, підкресливши, що фільм вийшов надмірно "трудомістким і буквальним", а головний герой у виконанні Пола Дано виглядає "монотонно і безбарвно".

Про що фільм

Дія охоплює період від початку 1990-х років до приходу Путіна до влади й подальших ключових подій у Росії. У центрі сюжету – Вадим Баранов, який починає як художник і театральний продюсер, а згодом стає політконсультантом і медіаманіпулятором. Саме він допомагає Путіну (Джуд Лоу) закріпитися на політичному Олімпі, водночас стираючи межі між правдою і брехнею, реальністю та ілюзією. Однак його власне життя поступово руйнується: навіть особиста історія з коханою Ксенією виходить з-під контролю.

Що не сподобалося критикам

Головна претензія рецензентів – у відсутності емоційної глибини та надмірній кількості подій. У фільм тривалістю 156 хвилин намагалися втиснути занадто багато історичних сюжетних ліній: від занепаду епохи Єльцина і підйому Путіна до катастрофи підводного човна "Курськ", Чеченських воєн, анексії Криму й створення ботоферм. Через це, як зазначають оглядачі, картина виглядає "перевантаженою" і більше нагадує серіал з окремих епізодів, які швидко змінюють один одного.

"Фільм купається в банальності і в кращому випадку викликає апатію, хоча мав би викликати жах, як класичні параноїдальні політичні трилери 1970-х", – пишуть у Rotten Tomatoes. Інші критики наголошують: попри актуальну тему, стрічка "не знайшла свого драматичного центру" і втратила потенціал роману-оригіналу.

Окремо рецензенти вказують на слабкість головної ролі Пола Дано. Його персонаж, за їхніми словами, здається "дивно відстороненим", а мотивація Баранова залишається незрозумілою. Гра актора описується як "монотонна" й "приглушена". Деякі навіть пишуть, що Дано "говорить так, ніби перебуває під гіпнозом".

Єдиним беззаперечним успіхом критики називають гру Джуда Лоу. Його перевтілення у Володимира Путіна визнали вражаючим: актор зумів відтворити манери, жести, холодний погляд і навіть відчуття прихованої загрози у спілкуванні.