На фронті загинув Тарас Шпук, ветеран та ексспівробітник фонду «Повернись живим»

На фронті загинув Тарас Шпук, ветеран та ексспівробітник фонду «Повернись живим»

19 вересня під час виконання бойового завдання загинув воїн та ексспівробітник фонду "Повернись живим" Тарас Шпук із позивним  Череп.  Йому було 34 роки.

Про це повідомили у фонді.

Тарас розпочав роботу у "Повернись живим" у 2019 році. Саме тоді у фонді вирішили створити ветеранський відділ, першим працівником якого став Тарас Шпук. Саме він ініціював розвиток ветеранського спорту та показав його ефективність в адаптації військових після поранень.

"Ми шукали когось із бездоганною репутацією, свого у ветеранській спільноті, хто не крав би гроші. У самій ветеранській спільноті одноголосно рекомендували Тараса. У нього дійсно була бездоганна репутація, адже він був дуже чесним. Шпук був фанатом своєї справи. Іноді це могло здаватися нездоровим, але мені особисто це дуже імпонувало: якщо любов, то навічно, якщо робота, то з головою", — згадує екскерівниця комунікаційного відділу "Повернись живим" Ольга Омелянчук.

Тарас дуже переймався проблемами учасників російсько-української війни, адже і сам був ветераном. Під час АТО він захищав Україну у складі одного з добровольчих батальйонів, а до цього брав участь у Революції Гідності.

"Тарас буквально був "директором України". Він знав усіх, його знали всі. Він вирішував будь-які питання, завжди втілювався і був генератором ідей. Він займався розвитком ветеранського спорту в Україні і був душею Invictus Games. На ньому трималася велика частина операційної роботи, команда і їхній моральний стан. Він був символом, талісманом і серцем Invictus Games та ветеранського спорту ще до повномасштабного вторгнення. Він не керував цими процесами, але реально виконував всю роботу", - говорить директор фонду "Повернись живим" Тарас Чмут.

У лютому 2022-го, коли Росія почала другий етап війни проти України, вся команда фонду активно включилась у процес забезпечення війська необхідним. Тарас став військовим менеджером - займався комунікацією з підрозділами та доставляв майно.

"Тарасу було соромно відмовляти, тому він завжди всім допомагав і в цілому був добряком. Міг розчаруватися в чомусь, але ніколи не конфліктував. Приймав усі запити з інфолінії у лютому-березні 2022-го, коли потрібно було кудись когось забрати, відвезти, зустріти, коли ніхто інший не міг в це включитися, бо всі були зайняті", - згадує Анна Колеснікова.

Попри велику навантаженість, Тарас із колегами евакуював з тоді охопленого війною Ірпеня спортивне обладнання для ветеранів-учасників збірної України на Invictus Games. Тарас і особисто долучався до підготовки української збірної на тогорічні змагання в Гаазі. А коли нашим захисникам аплодував увесь цивілізований світ, Тарас просто радів, що це стало можливим попри спроби Росії знищити українців та їхню ідентичність.

Поряд з підготовкою українських збірних до Invictus Games у різні роки, Тарас також організовував ветеранський форум та готував збірні і до інших змагань. Він настільки був відданий справі, що хотів брати участь у цьому процесі навіть коли звільнився з фонду у листопаді 2023 року.

"Ще з 24 лютого 2022-го він одразу хотів йти до війська, як і багато інших. Йому не вистачало того досвіду, що він здобув під час АТО — таку категорію називають "недовоювався". Він туди хотів. Коли потрапив до війська, потрапляв під обстріли, постійно прагнув ризику. Вочевидь, ми цього не вітали, але його тягнуло. Тарас був глибоко занурений у мілітарну спільноту з 2014 року - тобто варто розуміти, що це не була просто робота для нього, це було його життя. Він жив цим, горів і тому був неймовірним", - згадує Тарас Чмут.

Всі колеги, яким пощастило працювати з Тарасом Шпуком, згадують його як працьовитого, ідейного, доброго та принципового спеціаліста. А ще для багатьох з команди він став вірним другом.

"Це перший співробітник "Повернись живим", який загинув під час бойових дій після початку повномасштабної війни. Це несподівано і дуже сумно. Нині важко усій старій команді фонду, його друзям і тим, хто проживав із ним всі ці роки. Щиро кажучи, ми дуже чекали, коли ж Шпук вже навоюється і повернеться назад в команду "Повернись живим". Ми будували плани разом.

Це величезна втрата для ветеранського спорту, адже він був одним з рушіїв у країні. Це дійсно дуже рольова модель для країни — як мінімум з погляду ветеранського середовища. Він тягнув тему ветеранського спорту тоді, коли мало хто нею займався в країні і якби вона операційно в ті давні роки не вистрілила, то не приїжджав би принц Гаррі до України і не було б цього всього", — директор фонду Тарас Чмут.

"Він був скептиком та "людиною-зрадонькою", якій завжди все не так і все треба виправляти. Але я його за це обожнював і завжди казав "вертайся в ПЖ, будеш наводити порядки". Людина, якій було не все одно — ціннісно наша людина. Через це ми із ним періодично співпрацювали як з фахівцем та запрошували його тренувати ветеранів та організовувати заходи з адаптивного спорту", — керівник HR-напряму Дмитро Колосюк.

"Ми познайомилися з Тарасом ще під час революції Гідності. Тоді разом займалися локацією у Будинку профспілок, брали участь у кількох "зарубах". Потім перетиналися у громадському секторі, а згодом зустрілися у ПЖ. В Invictus Games він був цілою віхою. Тарас навіть навчився тренувати ветеранів у грі в баскетбол на кріслах колісних, пробував ще регбі на кріслах колісних. Був багаторічною підтримкою та операційним менеджером Ігор Нескорених", — керівник ветеранського відділу Тарас Ковалик.

"Це була найщиріша людина з усіх, кого я знаю. Він був як дитина в найкращому сенсі цього слова — у ньому геть не було подвійного дна", — асистентка директора та секретарка наглядової ради Ліза Шовікова.

"Тарас неперевершений. Таких, як він, більше немає. Це людина, яка піклувалася про всіх навіть тоді, коли самому не вистачало сил. Всім нам дуже пощастило мати його у своєму житті", — операційна менеджерка департаменту стратегічних ініціатив Дарина Прикуп.