Проросійська медіаімперія при УПЦ МП заблокована: державі вдалося нейтралізувати агентурну мережу Кремля

Проросійська медіаімперія при УПЦ МП заблокована: державі вдалося нейтралізувати агентурну мережу Кремля

Жовтень 2025 року став етапним для всієї інформаційної та релігійної сфери України. До чергового пакету санкцій потрапили 14 осіб причетних до трьох проросійських медіаресурсів при УПЦ МП, які роками будували розгалужену систему інформаційного впливу під релігійними гаслами.  Це журналісти, редактори, спонсори та керівники трьох медіаресурсів: «Перший Козацький», Спілка православних журналістів (СПЖ) та «Миряни». Усі вони ще з березня 2024 року є фігурантами справи СБУ про нейтралізацію агентурної мережі при Українській православній церкві Московського патріархату.

Про це пише  LB.ua

За цими назвами ховається скоординована мережа, яка впродовж багатьох років проводила приховані інформаційні спецоперації, переслідуючи стратегічні цілі РФ та розпалюючи релігійну ворожнечу під виглядом захисту «прав вірян». У виданні LB.ua  розібралися, як функціонувала мережа, яка її структура та ключові особи, що з пропагандистами зараз та які статті їм інкримінують. А також чому, попри важливість цього санкційного пакету, він точно не має стати останнім «церковним».

Операція СБУ та початок кінця мережі

Нинішні санкції — це результат. Перші ж кроки до нього були навесні 2024 року. Тоді СБУ провела масштабну спецоперацію проти організованої групи, яка займалася інформаційними диверсіями на замовлення російських спецслужб. Правоохоронці викрили понад 15 учасників угруповання та затримали чотирьох ключових фігурантів.

За версією слідства, організація діяла при УПЦ МП і масово продукувала проросійські наративи — від виправдання російської агресії та дискредитації ПЦУ до розпалювання релігійної ворожнечі. «Одразу після оприлюднення замовних матеріалів їх миттєво підхоплювали центральні телеканали та інтернет-видання Росії для поширення фейків про Україну», — повідомляла тоді СБУ. Мережа мала чітку ієрархію та розподіл функцій.

Чотирьом затриманим повідомили про підозри за п’ятьма статтями Кримінального кодексу: державна зрада (ст. 111), колабораційна діяльність (ст. 111-1), розпалювання релігійної ворожнечі (ст. 161), виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України (ст. 436-2) та створення злочинної організації (ст. 255).

Віктор Вишневецький. Архітектор медіаімперії

Підозру за організацію та фінансування злочинної організації, що координувала діяльність трьох інформаційних ресурсів, отримав вугільний олігарх Віктор Вишневецький.

За даними слідства, у грудні 2020 року Вишневецький, «бувши переконаним у вищості російської нації над іншими народами, свідомо бажаючи знищення Української держави та всіх атрибутів Української держави, у тому числі Православної церкви України», створив організовану злочинну групу. Він особисто підібрав учасників мережі, залучивши осіб із необхідним досвідом та зв’язками в інформаційній сфері.

Віктор Вишневецький

За даними українських ЗМІ та правоохоронних органів, бізнесмен погодився співпрацювати з представниками самопроголошених «ДНР/ЛНР», підтримуючи фінансові потоки на контрольованих ними територіях. Його бізнес продовжував працювати на тимчасово окупованих територіях, угоди проводилися через мережу компаній-контрагентів.

Це підтверджується і мотивацією, вказаною в указі про санкції, в якому зазначено, що антиукраїнські медіаресурси отримують фінансування коштом прибутків від вугільної промисловості на тимчасово окупованій території Донбасу. На момент публікації санкційного пакета на сайті Офісу Президента Віктор Вишневецький перебуває за межами України. За даними окремих джерел, він може перебувати на території Польщі.

Три ресурси — один господар

Деякі опубліковані матеріали кримінальних проваджень детально розкривають структуру та функції кожного з трьох інформаційних ресурсів, що використовувалися організацією.

«Перший Козацький» — це розгалужена інформаційна мережа, що включає канали на YouTube, Telegram, Facebook та Instagram. Цікаво, що до початку повномасштабного вторгнення цей ресурс практично не висвітлював релігійну тематику, зосереджуючись на суспільно-політичних новинах про проросійських політиків та «утиски російськомовного населення».

Головний редактор, Микола Мойсієнко, має подвійне громадянство України та Російської Федерації. За даними журналістських розслідувань, він відвідував окуповані території після 2014 року. У 2016 році був затриманий українською поліцією як представник російського пропагандистського медіа ANNA News. У 2023 році Мойсієнко покинув територію України.

Саме Мойсієнко на виконання вказівок Віктора Вишневецького координував роботу підконтрольних журналістів «Першого Козацького», визначав тематику публікацій та забезпечував їх поширення через різні платформи.

Спілка православних журналістів (СПЖ) позиціонує себе як «міжнародний медіапроєкт, який об’єднує православних людей у всьому світі». Проте результати розслідування говорять про інше.

На цьому ресурсі системно публікували викривлену інформацію про церковне життя в Україні. Матеріали СПЖ дублювалися на інших ресурсах УПЦ МП і РПЦ, включно з федеральними каналами Росії. Платформа активно займалася дискредитацією Православної церкви України та просуванням тези про «переслідування віруючих УПЦ МП».

До прикладу, СПЖ формально здійснює діяльність через юридичну особу «О.М.С.В.П. ГРУП», зареєстровану в Одесі. Проте фактичне керівництво здійснюється через мережу афілійованих структур, підконтрольних Віктору Вишневецькому.

Фактичними керівниками СПЖ є Андрій Овчаренко та Валерій Ступницький. Саме вони на виконання вказівок Вишневецького координували роботу підконтрольних журналістів, визначали редакційну політику та забезпечували фінансування авторів.

Окрему роль у структурі СПЖ відігравав священник УПЦ МП Олексій Зощук. Він безпосередньо контролював редакційну політику ресурсу та відповідав за розподіл фінансів для забезпечення функціонування медійного блоку. За інформацією ЗМІ, Зощук зараз може перебувати на території Кіпру, а раніше їздив до Москви на зустрічі з кураторами від російських спецслужб.

«Миряни» — це YouTube-канал та громадська організація, створені за пів року до початку повномасштабного вторгнення. Ресурс активно поширював наративи про нібито утиски православної церкви в Україні та «порушення прав вірян».

За даними розслідування колег з Bihus.info, «Миряни» є не лише медійним ресурсом, але й активістським крилом УПЦ МП. Організація координувала мітинги під Верховною Радою та Офісом Президента, намагаючись вплинути на законодавчий процес та затягнути прийняття закону про заборону діяльності релігійних організацій, афілійованих з РПЦ.

Головним редактором «Мирян» є протоієрей Сергій Чертилін. За матеріалами слідства, у внутрішньому листуванні він звітував безпосередньо Віктору Вишневецькому про діяльність ресурсу, проведені акції та реакцію аудиторії.

«Журналісти» на службі у Кремля

Крім вище згаданих ключових керівників, до санкційного списку увійшли ще кілька журналістів та редакторів, які готували та публікували пропагандистські матеріали.

Катерина Жарких — донька проросійського пропагандиста Дениса Жарких, колишня журналістка «Першого козацького» та підсанкційного телеканалу «112 Україна». Роками поширювала проросійські меседжі, називала українців «нациками», виправдовувала агресію РФ. Покинула Україну у 2022 році.

Руслан Калинчук — самозваний «православний місіонер», який виїхав до Російської Федерації й тепер регулярно з’являється в ефірах кремлівських ЗМІ, веде програми на радіо «Радонеж». У травні 2024 року давав інтерв’ю російському пропагандистському ресурсу, де звинувачував Володимира Зеленського у «варварстві» та відкрито бажав окупації Києва російськими військами.

Тарас Забудько — протоієрей УПЦ МП, який публікував на платформі СПЖ пропагандистські матеріали під псевдонімами «Мирослав Горский», «Ієронім Босх», «Єлєна Константінова». На момент операції СБУ перебував за кордоном, можливо, на Кіпрі.

Лев Клименко — проросійський пропагандист, який в ефірі «Першого Козацького» відмовився називати Росію агресором у війні проти України та натякнув на можливу капітуляцію.

До списку також увійшли Володимир Бобечко, Ірина Овчаренко, і дві громадянки РФ Таїсія Степанова та Олена Тюлькіна. Це журналісти, які під псевдонімами готували матеріали для всіх трьох медіаресурсів.

Особливо показовий випадок Олени Тюлькіної. На момент розслідування вона проживала в Москві, на власному YouTube-каналі публікувала інтерв’ю з вагнерівцями та організовувала збори коштів на потреби російських військових, які воюють проти України.

Географія втечі

Значна частина фігурантів справи на момент запровадження санкційного пакету перебувала за межами України. Окрім Віктора Вишневецького, територію країни покинули Тарас Забудько, Микола Мойсієнко та Катерина Жарких.

За даними з відкритих джерел та матеріалів розслідування, Тарас Забудько може перебувати на Кіпрі, як і Олексій Зощук. На території Російської Федерації також перебувають Руслан Калинчук та Олена Тюлькіна.

Станом на жовтень 2025 року двоє учасників злочинного угруповання були звільнені під заставу — Володимир Бобечко та Сергій Чертилін. Ще двоє — Андрій Овчаренко та Валерій Ступницький — досі перебувають у слідчому ізоляторі. Ще у вересні 2024 року СБУ скерувала до суду обвинувальний акт щодо цих чотирьох фігурантів, інші 10 досі перебувають з розшуку.

Загалом, на учасників санкційного списку накладені 19 обмежень, серед яких: заборона поширення медіа на території України, повне припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж, а також припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами.

Відповідь держави: блокування ресурсів та судові справи

Після березневих затримань 2024 року держава розпочала системну роботу із блокування інфраструктури пропагандистської мережі. Процес йшов поетапно — від технічного блокування сайтів до судових процесів проти конкретних осіб.

Блокування ресурсів

У вересні 2024 року Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України заборонила хостинг ресурсів СПЖ та «Першого козацького» на території України. Це означало, що українські хостинг-провайдери більше не могли надавати послуги цим платформам.

Міністерство цифрової трансформації розпочало діалог із міжнародними платформами — YouTube, Facebook (Meta), Telegram — щодо блокування або обмеження діяльності цих ресурсів у соціальних мережах. Процес виявився складним через юридичні особливості роботи глобальних платформ та їхні внутрішні правила модерації контенту.

Однак навіть після блокувань ресурси продовжували функціонувати через VPN-сервіси та дзеркальні сайти. Частина контенту перемістилася до соціальних мереж, де модерація виявилася менш ефективною.

Судові процеси

У вересні 2024 року СБУ завершила досудове розслідування щодо чотирьох фігурантів справи та скерувала обвинувальний акт до суду. Це були особи, які перебували на території України на момент операції та були затримані правоохоронцями.

Цікаво, що саме перебування значної частини учасників злочинної організації, включно з її керівником та засновником Віктором Вишневецьким, поза межами території України могло стати однією з ключових підстав для підготовки окремого санкційного пакету у жовтні 2025 року.

Мережа Вишневецького як синдром ширшої проблеми

Питання діяльності УПЦ МП та пов’язаних із нею медіаструктур лежить на перетині кількох площин — релігійної свободи, національної безпеки та інформаційної гігієни.

Критики санкцій та обмежень стверджують, що держава порушує свободу совісті та релігії, гарантовану Конституцією. УПЦ МП активно використовує цей наратив на міжнародній арені, апелюючи до західних правозахисних організацій. Проте з точки зору держави, йдеться про питання національної безпеки.

Фінансування через вугільні активи, частина з яких працює на окупованих територіях за погодженням з «адміністрацією ДНР», прямо свідчить про економічні зв’язки мережі Вишневецького з окупаційною владою. Систематичне ж поширення російської пропаганди через медіаресурси під релігійним прикриттям становить загрозу інформаційній безпеці держави.

Це вже четвертий “церковний” пакет за час повномасштабного вторгнення. Перші два були в грудні 22-го, а третій, та до сьогодні останній, був аж в січні 23-го, куди зокрема увійшов Вадим Новинський — головний спонсор УПЦ МП. Проте очевидно, що Новинский та Вишневецький далеко не єдині, хто своїми грошима, звʼязками та владою просував російську церкву в Україні.

На тлі судових справ щодо закриття Київської митрополії УПЦ МП в Україні, в інформаційному просторі побільшало новин про меценатів та лобістів РПЦ. Наприклад, згідно з розслідуванням InformNapalm, серед активних меценатів Московського патріархату є президент компанії VS Energy Микола Лавренко, банкір, забудовник, ексчлен наглядової ради «Укргазбанку» Олексій Омельяненко та власниця агрохолдингу «Світанок» Тетяна Засуха. Навіть Геннадію Труханову на тлі позбавлення українського громадянства в ЗМІ та соцмережах пригадали його звʼязки та багаторічну підтримку УПЦ.

Санкції — це не лише покарання для конкретних осіб, а й спроба держави заблокувати довготривалі канали впливу Кремля на українське інформаційне поле через церковні структури.

Тому санкційний пакет жовтня 2025 року проти медіамережі Вишневецького — це не фінальна крапка, а радше черговий етап тривалого протистояння між державою та структурами й бізнесменами, афілійованими з російською церквою.

Автор: Василь Ярема