НБУ оголосив новий список системно важливих банків

НБУ оголосив новий список системно важливих банків

Учора Національний банк України повідомив про те, що системно важливими цього року він визнав державні Ощадбанк і Укрексімбанк, а також комерційний ПриватБанк. 2015 року таких фінустанов в Україні налічувалося вісім. Критерії та методику відбору регулятор не змінював, але через рік, враховуючи макроекономічну ситуацію у країні та стан банківського ринку, раніше затвердженим показникам почали відповідати лише три банки.

Так, статусу «системного» позбулися чотири фіну станови, зокрема Райффайзен Банк Аваль , Укрсоцбанк , Промінвестбанк , «Сбєрбанк Росії ». Ще один системно важливий банк – «Дельта » – вже перебуває у стані ліквідації.

У регуляторі вказують, що такі кардинальні зміни у переліку системно важливих банківських установ сталися не з причини зміни методології – вона залишилася колишньою. «Через те що на сьогодні банки вже майже не кредитують, були великі відпливи пасивів, а банківські баланси просто зменшилися, нині за тієї ж методики до категорії системності потрапляють тільки три банки», – зазначила в.о. заступника голови НБУ  Катерина Рожкова.

Утім, опитані аналітики скептично висловлюються щодо наявного алгоритму відбору системних банків. «Напевно, сам факт того, що список 2015 року і список 2016-го так радикально відрізняються, уже свідчить про те, що методологія не ідеальна. Але саме визначення системно важливого банку, як на мене, поки що не несе жодного смислового навантаження – це не більш ніж статистична вправа, можливо, обкатка/перевірка методології розрахунку», – вважає керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій.

Його думку підтверджує і фінансовий аналітик Іван Угляниця. «Фактично це розмежування банків на системні й несистемні радше формальне, і на практиці рішення ухвалюватимуть у кожному окремому випадку, як кажуть, «за ситуацією». Тим більше що два з трьох банків і так державні, і рішення щодо них ухвалюють не з економічної доцільності», – каже він, додаючи, що в НБУ в цьому випадку була повна свобода у виборі критеріїв оцінювання. «Тобто обрані критерії – це «підгонка» умов під відповідь, а не навпаки», – вважає експерт.

Як раніше повідомляв регулятор , визначення системно важливих банків здійснюється щорічно із застосуванням багатофакторної математичної моделі, заснованої на умовах системної важливості. Основними критеріями якої є загальний розмір активів, зобов’язань юридичних і фізичних осіб, системні взаємозв’язки в банківській системі (обсяг міжбанківського кредитування) і обсяг кредитування найважливіших секторів економіки.

Зазначмо, що, на думку учасників ринку, особливих конкурентних переваг цей статус не дає.

«Я б не розглядав наявність категорії «системоутворювальний» у банку як додаткову конкурентну перевагу для такої фінустанови. Клієнти оперують іншими критеріями: надійність, ставка, зручність», – каже голова правління «Комерційного індустріального банку» Вадим Березовик.

 

 

«Радше навпаки. Такі банки перебувають під пильнішою увагою з боку регулятора, до них можуть висувати вищі вимоги», – додає Паращій.

Зокрема, до цих фінустанов буде застосовано посилені вимоги за нормативами миттєвої ліквідності (Н4) та максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7). Так, із 1 січня 2019 року в системно важливого банку обсяг миттєвої ліквідності має становити не менш як 30%, а кредитний ризик на одного контрагента – не більш ніж 20%. Для «несистемних» банків ці показники становлять 20% і 25% відповідно.

При цьому визначення банків системно важливими не гарантує обов’язкової участі держави в їхньому капіталі. Відповідне рішення в кожному конкретному разі ухвалює Експертно-аналітична рада з питань участі держави у статутному капіталі банків при Міністерстві фінансів.

Але держава, незважаючи на досвід минулої кризи, так і не змогла виробити адекватну модель підтримки банків у разі фінансових потрясінь. Яскравий приклад – Дельта Банк, у якому на момент введення тимчасової адміністрації перебувало понад 8 млрд грн коштів бюджетних організацій. Проте держава не вважала за потрібне увійти в капітал «Дельти» заради її порятунку. Замість цього було ухвалено рішення рятувати державні активи за рахунок приватних кредиторів банку.

Разом із тим державний Ощадбанк , який фундував «Дельту», згодом з’явився у списку тих, хто виводив активи з «Дельти» шляхом «стиснення» активів із пасивами, порушуючи черговість виплат кредиторам. Хоча раніше його менеджмент ігнорував запити від Forbes із запитаннями про те, як було захищено активи в «Дельті» і чи були там застави.

«Ощадбанк уклав договори поступки на хороші кредити, з хорошим забезпеченням – на 2 млрд грн. Наша комісія визнала ці договори нікчемними, і таким чином ми повернули ці гроші на баланс. Ми боремося, щоб кредитором за цими кредитами залишився Дельта Банк, а не Ощадбанк. Ощадбанк не коментує ситуацію», – раніше повідомляв тимчасовий адміністратор «Дельти» Владислав Кадиров.

«У системі, де вся економіка і фінсектор регулюються в ручному режимі і «за ситуацією», важко говорити про те, що якісь серйозні речі (як, наприклад, підтримка великих банків, їхня докапіталізація, підтримка ліквідності тощо) можуть працювати в автоматичному режимі. Задля справедливості необхідно зазначити, що вони взагалі мало де працюють в автоматичному режимі, і реально щодо кожного великого банку рішення ухвалюють індивідуально, чи то Україна, США чи Італія», – резюмує Іван Угляниця.

ua.prostobankir.com.ua