На Чернігівщині жінка, син якої зник безвісти, допомагає ЗСУ

Ніна Манько з Нового Білоусу на Чернігівщині щодня робить маскувальні сітки та в’яже шкарпетки для українських військових. Як розповіла жінка, її син Євген теж військовослужбовець. У березні 2024 року він зник безвісти на Донеччині.

"Мені не сказали, що він загинув. Але й немає впевненості, що він живий. Командир сказав, що тих хлопців, з якими він був у наряді, немає. Питаю, вони загинули? Він сказав: «Так». Я запитую: «Женя міг потрапити в полон?» — «Може». Будемо сподіватися".

Жінка почала робити маскувальні сітки для військових.

Зник безвісти військовий з Чернігівщини: мати бійця допомагає ЗСУ dqxikeidqxitkant

Ніна Манько, мати зниклого безвісти військовослужбовця. Суспільне Чернігів

"Коли я була вдома, спочатку тримала все в собі, потім плакала, потім вила, а потім вила і плакала. Коли прийшла працювати над сітками, мені стало легше. Я йду до людей".

Євген Манько став добровольцем з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку служив у 119-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. Жінка згадує, як намагалася відмовити сина.

Зник безвісти військовий з Чернігівщини: мати бійця допомагає ЗСУ

Євген, військовослужбовець та син Ніни Манько. Суспільне Чернігів

"Казала, що це війна. Все може бути. А він мені сказав: «Мамо, я дав присягу. І я інакше не зможу»".

Після звільнення Чернігівщини Євген служив на кордоні з Білоруссю. Згодом поїхав на Донеччину. Там потрапив під обстріл фосфорними боєприпасами, отримав опіки легенів та бронхів. Після лікування його відправили на навчання до Румунії, розповідає Ніна Манько.

Зник безвісти військовий з Чернігівщини: мати бійця допомагає ЗСУ

Євген, військовослужбовець та син Ніни Манько. Суспільне Чернігів

"Напевно, це були найкращі дні його перебування на війні. Він, мабуть, був як метелик. В мене була така легкість. Була спокійною за сина. Він багато фотографій мені надіслав з Румунії. Я раділа за нього, пишалася ним. Після Румунії їх прирядили до 128-ї бригади".

За словами жінки, під час служби Євген неодноразово зазнавав поранень.

"У листопаді йому перебило руку. Він три доби був у наряді. В той період вони підбили танк. Він мені вислав фотографію та написав, «Мамо, це мій перший танчик». У січні дзвонить Женя додому: «Мене поранили. Але ціною свого поранення я врятував побратимові життя»".

Євген отримав статус "обмежено придатний", але залишився на службі. Син, згадує Ніна, намагався регулярно виходити на зв’язок. Щоразу заспокоював її.

Зник безвісти військовий з Чернігівщини: мати бійця допомагає ЗСУ