Бізнесмен: Наздогнати Польщу реально

«Україні потрібно 50 років, щоб наздогнати сьогоднішню Польщу», – так сказала міністр фінансів.

На жаль, навіть якщо Польща вирішить нас почекати, і її економіка «постоїть на місці» з нульовим відсотком зростання, а ми зробимо неможливе в наявних реаліях нашої економічної і політичної ситуації, і економіка стане раптом не стагнувати, а зростати на 5% за рік, то знадобиться 25 років, щоб досягти їхнього сьогоднішнього ВВП на душу населення.

А наздогнати реально. Тільки забути про популізм, імітацію реформ і створити умови для реального 7-10% річного зростання. Для цього потрібна «дрібничка»: щоб в України з’явилася зрозуміла і ефективна стратегія економічного розвитку і пройшли реальні зміни в її рамках. І все це на тлі того, що у корупціонерів, контрабандистів, рейдерів, хабарників (і хабародавців) повинен – замість почуття повної безнаказаннності – з’явитися умовний рефлекс сісти за ґрати, якщо попався.

Ось три основні інновації, провівши які, ми почнемо скорочувати своє безнадійне поки що відставання:

1. Скорочення держвидатків спочатку до 35, а потім до 30% від ВВП.

Як наслідок, замість бюджету проїдання буде бюджет розвитку. Якщо більше грошей залишиться в бізнесі – розвиток прискореними темпами неминучий, поляки будуть заздрити! Та ще й менше розкрадуть з бюджету або хоча б навчаться красти з прибутку.

2. За сукупним податковим навантаженням (загальної системи оподаткування) стати найнижчою в Європі країною. Але при цьому потрібно добитися того, щоб їх платили всі і ухилення від податків не могло бути конкурентною перевагою, що зараз часто-густо.

Щоб ризики від контрабандного ввезення та мінімізації податків стали набагато вищими від можливої вигоди. І щоб силовики її не кришували, а боролися. А як зробити роботу правоохоронців ефективною – «не числом, а вмінням» – не мені розповідати. Було б бажання. Тоді тільки можливий поступовий прихід реальних західних інвесторів і вихід з тіні внутрішніх.

3. Податкова амністія капіталів під розумний фіскальний відсоток – 5-10%. Ці суми цілком можуть перекрити можливі неотримання чергових кредитів МВФ – що загрожує макроекономічною стабільністю – який буде категорично проти пунктів 2 і 3.

Адже зростання нашої економіки конкурентні переваги перед сусідами наші «західні партнери», а особливо східноєвропейські, не захочуть і постараються не допустити. Навіщо їм конкурент на потрапляння в «золотий мільярд»? І конкурент їхнім підприємствам. Вигідніше мати Україну під боком, як джерело сировини і трудових ресурсів, спекулятивно заробляти на наших державних цінних паперах і кредитувати нас під найвищий у Європі відсоток.

Не хочу сказати, що наздоганяти просто. Але це реально. За умови наявності політичної волі, ефективної команди відмови влади від лобіювання власних фінансових інтересів і кругової поруки як основи збереження видимості коаліції. І переходу до єдиних, справедливих і зрозумілих правил гри для всіх. А також безумовного захисту прав власників та інвесторів, ліквідації правового свавілля і відмови від базового принципу «друзям – все, ворогам – закон». Але я не бачу, на жаль, поки що вагомої політичної сили, здатної це все здійснити. Праволіберали слабкі і програють популістам, соціалістам і націоналістам.

А у цієї влади був кредит довіри, без якого такі реформи зробити нереально, але після 2014-15 років він став стрімко скорочуватися і вже себе вичерпав. А поки інновації та стратегія економічного прориву програють формату «корупція – основа нашої державності», то і ставка на 50 років на те, щоб «наздогнати і перегнати», – утопія.