4. Виконав Порошенко і іншу обіцянку: провести перевибори Верховної Ради. Щоправда, це була скоріш не обіцянка, яку Порошенко мав виконувати. Це було питання виживання. У результаті, вибори відбулися і в Раді було створено чи не першу коаліцію, яка має у своїх рядах конституційну більшість. Щоправда, по факту розраховувати на те, що вся різношерста коаліція стане шовковою, президентові не доводиться.
5. З огляду на провал переговорів з Росією ще одна обіцянка - розпочати термінове реформування армії - була чи не найважливішим, що лунало з вуст Порошенка. 1000 гривень в день рядовому, переозброєння та якісні зміни - все це так і залишилося словами. Більшість генералів попередніх часів так і залишилися у Генштабі. Правда деяких "полковників", що відзначилися під час війни таки було підвищено, але говорити про комплексне реформування збройних сил поки не доводиться.
6. Ще одним моментом, на який «налягав» Порошенко рік тому - це боротьба з корупцією. Тут він, так би мовити, був у тренді. Але доводиться констатувати, що успіхи у цій іпостасі Петра Олексійовича не надто вражають. Генпрокуратура зберегла «пшонківську» модель. Суди до цього часу здебільшого працюють так, як їм заманеться. Створення нових антикорупційних органів затягнулося до максимально можливих термінів. Окрім Антикорупційного бюро, яке, щоправда, до цього часу залишається на папері, нічого не створено - ані Антикорупційної прокуратури, ані Національного бюро розслідувань.
7. Ще одним важливим питанням рік тому видавалася ситуація з повноваженнями голови держави. Після конституційного перевороту осені 2010 року навіть чисто гіпотетична можливість «Януковича №2» автоматично змусила Порошенка пообіцяти не намагатися тягнути на себе ковдру. І тут він дотримав слова. І хоча його люди займають серйозні крісла у виконавчій владі, все ж таки говорити, що Порошенко тримає Кабмін під власним контролем не доводиться.
24 мая 2015 г., 20:26
