Юрій Береза: підмогу в Іловайську розстріляли

Читати українською

Юрій Береза - перший командир батальйону "Дніпро-1", який разом зі своїми бійцями брав участь у наступі сил АТО на Іловайськ у серпні 2014 року.

Після того, як українська армія потрапила там в оточення, він у складі групи з 17 людей кілька днів проривався з "Іловайського котла". За цей час ЗМІ встигли повідомити про те, що він потрапив у полон чи загинув.

Нині Юрій Береза - депутат, член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони. А батальйон "Дніпро-1" реформували як полк МВС, 700 бійців якого на умовах ротації ще служать на Донбасі.

Про те, як українські силовики виходили з "Іловайського котла", Юрій Береза розповів в інтерв’ю ВВС Україна.

Напередодні оточення

 

ВВС Україна: Якою була ситуація напередодні боїв в Іловайську?

Юрій Береза: Ситуація була, з одного боку, приємна, а з іншого - тривожна. Гелетей [екс-міністр оборони України] і Муженко [начальник Генштабу] звільняли село за селом, місто за містом. Але тоді це вже перейшло в таку собі гру: хто більше доповість президенту, що він звільнив чергове село, місто.

Загалом ситуація на початок серпня була обнадійливою. З "Дніпром-1" ми пройшли від дніпропетровських блокпостів до Пісків та вийшли на кордон міста Донецьк. Брали участь у "зачистці" Маріуполя та контролювали ситуацію від нього до Сєдового (Селище за 50 км від Маріуполя, неподалік Новоазовська та українсько-російського кордону. - Ред.), де у нас був взвод.

ВВС Україна: Ви були проти наступу на Іловайськ?

Ю.Б.: Перед тими подіями я двічі виїжджав на рекогносцировку території, після чого двічі казав, що ми ліземо у "кишку" - між Моспиним, яке ми не контролювали, та Кутейниковим, за яким район ми також не контролювали. Ця "кишка" була витягнута на 40 км від Старобешевого.

Маючи розвіддані про складну ситуацію біля Савур-могили та Амвросіївки, постійно витягуючи звідти поранених до Маріуполя, я постійно питав: що буде з логістикою та забезпеченням, адже тили були дуже відтягнуті. Ще одне питання, яке я піднімав тоді: що буде, якщо Росія вдарить з Амвросіївки та відріже нас? (Росія відкидає інформацію, що бере участь у конфлікті на Донбасі. - Ред.)

Для того, щоб ми опинилися в глибокому 40-кілометровому "мішку", противнику достатньо було сил одного батальйону.

Однак мене переконували, що Росія на це ніколи не піде.

ВВС Україна: Хто переконував?

Ю.Б.: Командири добровольчих батальйонів, люди з Дніпропетровської обласної держадміністрації, колеги-військовики.

ВВС Україна: Як ви зрозуміли, що опинилися в оточенні?

Ю.Б.: 24 серпня до мене приїхала група німецьких журналістів з Маріуполя. Тоді вперше за кілька днів я не чув, щоб над нами літали безпілотники. Мене це дуже занепокоїло. Я сказав, щоб журналістів забирали і везли назад якнайшвидше. Довелося запихати їх в машину мало не силою. Їх довезли до Кутейникового. Вони були останніми, хто прорвався без боїв.

А через дві години, близько 11:00, почався обстріл, який тривав до 1:00 25 серпня. Ні на секунду не припинявся.

Протриматися добу

 

ВВС Україна: Що казав тоді Генштаб?

Ю.Б.: У Генштабі абсолютно не було бачення того, що ми знаходимося в оточенні. Навпаки, Генштаб і міністерство оборони казали нам: не сійте паніку, вам треба протриматися одну добу, допомога уже йде. Минали дні - допомоги не було. Зате були бої з регулярними російськими частинами.

(У звіті Генштабу ЗСУ про події серпня 2014 року на Донбасістверджується, що "у ніч на 25 серпня 2014 року Росія ввела на територію України вісім батальйонних тактичних груп Збройних сил РФ загальною кількістю понад 4 тисячі осіб". Російська влада офіційно заперечує участь своєї армії або кадрових силовиків у конфлікті на Донбасі, а наведеніміжнародними організаціями докази відкидає. Водночас Кремль визнає присутність російських добровольців у збройних формуваннях самопроголошених "ДНР/ЛНР". - Ред.)

ВВС Україна: Звідки ви знаєте, що це були "кадрові російські військовослужбовці"?

Ю.Б.: Від полонених. Перших десятьох полонених російських десантників ми ще змогли передати в Київ.

(25 серпня 2014 року в СБУ заявили, що спільна оперативна група цього відомства та Збройних сил України "затримала десять військовослужбовців 331-го полку 98-ї Свірської дивізії Повітряно-десантних військ Збройних сил РФ". У захопленому БМД-2 виявили відповідні документи. Президент Росії Володимир Путін тоді припустив, що російські військові могли заблукати через те, що українсько-російський кордон в тому району не промаркований. - Ред.)

Потім були інші полонені російські десантники. Не знаю їх подальшої долі, але думаю, що вони загинули. Для них був сильний шок, коли дізнавалися, що воюють з міліціонерами (Полк "Дніпро", який тоді ще офіційно був батальйоном, знаходиться у структурі МВС. - Ред.). Адже вони були переконані, що воюють проти бандерівців, польських фашистів та американців, які напали на Ростовську область. Вночі вони постійно пускали зелені ракети. Пізніше ми встановили, що це був їхній сигнал "свій", щоб не вести вогонь по своїм же силам.

Допомоги не буде

Ротно-тактична група 92-ї бригади так і не дійшла до оточених сил - розстріляна з артилерії на марші

 

ВВС Україна: Що було далі?

Ю.Б.: Нам казали тримати блокпости, протриматися добу, потім ще добу. Допомога нібито мала бути вже от-от.

Але ротно-тактична група 92-ї бригади, яка йшла на підмогу, була розстріляна. Здається, ще мала допомогти 72-а бригада.

ВВС Україна: Як ухвалювалося рішення про вихід з оточення?

Ю.Б.: У нас майже закінчився боєкомплект. Його вистачало лише на одну добу. Потім або здаватися, адже ми були б беззбройними, або...

Тоді на нас вийшли росіяни, почали торгуватися щодо своїх полонених.

ВВС Україна: Скільки було полонених?

Ю.Б.: Багато, але торгувалися щодо десантників. Вийшли на наших розвідників і запропонували - дають нам коридор для виходу в обмін на полонених.

Про це Хомчак (Генерал Руслан Хомчак тоді був керівником військового Сектору Д та керував операцією з наступу на Іловайськ. - Ред.) доповів у Генштаб. Цю ідею підхопило керівництво міністерства оборони України.

А насправді, тоді нас вже охопили в потрійне кільце блокади. Перше - біля Кутейникового, два інші - в напрямі Старобешевого.

Обстрілювали нас безперервно. На той момент, перед початком прориву, вже всі розуміли, що допомога до нас не прийде. Ми знали, що її на марші розстріляли з артилерії.

Також Сектор Д втік, його керівництво втратило можливість управляти військами.

(До Сектору Д входили території у Донецькій та Луганській областях біля кордону з Росією. Керував сектором генерал-лейтенант Петро Литвин, брат екс-спікера Володимира Литвина. Як твердять у звіті Генштабу ЗСУ, 24 серпня Сектор Д розформували через "втрату управління штабом сектору", "самовільний відхід значної частини підпорядкованих сил і засобів" та "неможливість виконувати весь обсяг завдань тими силами і засобами, що залишилися". - Ред.)

Але ж навіть якщо сектор ліквідовано, залишати позиції є злочином. Однак це намагаються перевести на рядових бійців. А я вважаю, що злочин вчинило керівництво сектору, коли втратило командування військами. Війська не знали, що робити, і вони побігли.

Коли десь 28 серпня до нас під керуванням полковника Гордієнка вийшла одна група з-під Савур-могили, вони розповіли, що до них так і не надійшла команда відходити і вони продовжували захищати позиції ще до 24 чи 25 серпня.

ВВС Україна: Повернімося до рішення про відхід. Як до нього дійшли?

Ю.Б.: Почали говорити, що в Мінську нібито домовилися про надання нам коридору. Росіяни знову казали, щоб ми віддали їх бійців, а вони нам гарантували б вихід.

Спочатку нам пропонували так: вони пропускають Збройні сили України, а добровольчі загони залишаються в Іловайську. Потім сказали, що нас випустять, якщо ми залишимо зброю.

Але це були не перемовини, а імітація переговорів. Я б серйозно про них не говорив.

В останню ніч, коли вже Хомчак дав команду на вихід, який нібито був узгоджений мало не з Москвою, перемовини йшли до 7:00 ранку. Умови були такі: до нас приходить російський БТР, проводить нас до Старобешевого. Там ми віддаємо полонених і розходимося.

О 7:00 нам сказали: ні, ніяких домовленостей про вихід немає. Ми повинні просто віддати полонених і здати зброю. Тоді Хомчак дав команду виходити з боєм. Двома колонами ми пішли на прорив.

(У звіті Генштаба вказується, що операція з розблокування сил АТО під Іловайськом планувалася на 1-2 вересня, "але внаслідок потужного вогневого впливу з боку противника на добровольчі підрозділи під Іловайськом, на тактичному рівні було прийнято рішення про виведення українських підрозділів раніше від запланованого терміну під гарантії російських військових – 29 серпня 2015 року". - Ред.)

Прорив

 

ВВС Україна: Як відбувався вихід?

Ю.Б.: Ми вишикувалися у дві бойові колони. Першими йшли танки та БМП, за ними йшли всі інші машини.

Перший блокпост ми пройшли без проблем. На той момент в них навіть не було ніякої інформації, вони нам махали. Далі на нас вискочили десь п’ять БМП і почали гнати на дорогу. Здається, біля Катеринівки ми потрапили під такий масований вогонь, що один з водіїв БМП вискочив і заліг. Я дав йому по морді і запхав назад у БМП. І от завдяки цьому БМП і цьому водію ми проривалися. Він дав "по газам", ми пішли за ним.

Коли проривалися через позиції двох артилерійських дивізіонів - це був жах, не хочу навіть згадувати. Ми прорвали дуже насичену першу лінію і за нею була друга, де вже більше було піхоти і БМП.

Тоді фактично всі наші танки були підбиті. Колони як такої вже не було, всі кинулися прориватися врозсип. Ми йшли за згаданим БМП. Водій зробив все, що міг, він давив тих, хто стріляв по нас з "птурів" (Протитанкових керованих ракет. - Ред.). Ми також відстрілювалися.

Це боже провидіння, що ми пройшли.

Перша лінія - це одне поле, 3-4 км, а за ним лісосмуга і одразу йшла друга лінія. От ми на одному подиху це якось пройшли.

А за другою лінією була підбита машина, на якій ми їхали. Вона була перевантажена, ми брали поранених, зокрема було двоє важких - вони, до речі, вижили, - а також з нами їхали журналісти (Група з "Дорожнього контролю". - Ред.).

Ми залягли у лісосмузі, Хомчак викликав вогонь авіації на себе, по наших координатах. Було два наших літаки.

Я зараз собі роблю висновок, що завдяки тому удару авіації ми й вижили. Він вніс певний безлад у дії росіян. Їхній артдивізіон вони сильно накрили.

(Зі звіту Генштабу: "Керівництвом АТО було задіяно літаки для ураження супротивника. Під час нанесення ударів один літак був уражений. Льотчик катапультувався. Завдяки героїчним діям українських льотчиків було надано приблизні координати розташування російських військ і по ним було нанесено ураження артилерією сил АТО". - Ред.)

Нічні переходи

Біля нас у лісосмузі не було нікого, зокрема й противника. З Хомчаком було ухвалене спільне рішення - чекати до ночі, а тоді рухатися до Комсомольського. Ми вже чітко знали, які села наші, а які не наші.

Група в нас була досить велика - 17 людей, двоє тяжкопоранених. Коли стемніло і була команда на вихід, журналістів, які були з нами, ми не знайшли. У мене є своя версія щодо цього. Адже не знайшли ми і ще одного водія.

Молодий солдат, я з ним пізніше говорив. Журналісти його перевдягли, дали посвідчення журналіста. Потім він з ними потрапив у полон як водій і так вийшов.

ВВС Україна: Хто входив у групу, з якою ви проривалися?

Ю.Б.: Зі мною було троє людей з "Дніпра-1". З Тетеруком (Андрій Тетерук, тоді - командир батальйону МВС "Миротворець" - Ред.) було двоє людей. Були люди з 93-ї та 51-ї бригад. Також виходили Хомчак і заступник командира оперативного командування "Південь" по озброєнню, а також начальник артилерії округу - це все генерали, до речі.

Юрій Береза і Андрій Тетерук згодом отримали депутатські мандати

ВВС Україна: Як ви зрештою вийшли з оточення?

Ю.Б.: За першу ніч ми пройшли кілометрів 15-20 і вийшли до колишньої стоянки 51-ї бригади. Тоді нам дуже допоміг тепловізор, який мені привезли 23 серпня. Завдяки йому ми обійшли дуже багато розтяжок. І та позиція 51-ї бригади була замінована.

Після ще однієї ночі ми вийшли в Комсомолське. Його напередодні залишила Нацгвардія. Далі вийшли на "ГОК" (Гірничо-збагачувальний комбінат. - Ред.), здзвонилися з нашими - там уже був зв’язок. Після цього нас забрала машина, а далі на вертольоті доправили в госпіталь, а з госпіталю - в Дніпропетровськ.

Оцінка втрат

За даними військової прокуратури, внаслідок боїв під Іловайськом загинули 366 бійців АТО, 429 поранили, 128 потрапили в полон, ще 158 вважаються зниклими безвісти

 

ВВС Україна: Чому після подій під Іловайськом противник не пішов далі, на захід?

Ю.Б.: У них були страшенні втрати там. Думаю, Росія розраховувала на "ефект Криму" - що всі здадуться. Для них було шоком, що ми з автоматами будемо їм протистояти.

Крім того, зі свого спілкування з полоненими можу зробити висновок, що вони все ж не знали, що знаходяться на території України... а думали, що воюють в Ростовській області, а Україна напала.

ВВС Україна: Але ж вони бачили назви міст?

Ю.Б.: Мені складно коментувати. Це було масове безумство, зокрема й з боку політичного керівництва Росії.

Думаю, якби вони могли, вони пішли б далі, але в них не було бойового духу... давали нам слово честі, що не будуть стріляти, якщо ми не вб’ємо їхніх полонених. Але честі у російських офіцерів немає. Я ніколи руки не подам російському офіцеру.

Я вважаю, що ці події були демонстрацією м’язів - от ви нас бійтеся і здавайтеся. Вони не очікували, що добровольчі батальйони здаватися не будуть.

ВВС Україна: Скільки, за вашими оцінками, загинуло бійців АТО під Іловайськом? Військовий прокурор Анатолій Матіос каже про 366 загиблих та 158 зниклих безвісти.

Ю.Б.: Я підтверджую, хоча це забагато. Це з врахуванням тих тіл, які раніше до нас вивезли з Савур-могили... Реально втрати - до 300 людей. З "Дніпра-1" ми втратили 17 бійців, доля одного невідома.

Розслідування

 

ВВС Україна: Чи слідкуєте ви за розслідуванням, яке проводить військова прокуратура?

Ю.Б.: Воно мене розчаровує. Якщо йде розслідування, то всі його фігуранти мають бути відсторонені від виконання службових обов’язків: Гелетей [екс-міністр оборони України], Муженко [начальник Генштабу], Назаркін [екс-начальник Управління сил спецоперацій Генштабу], Литвин [екс-командувач Сектору Д].

(У коментарі ВВС Україна речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов відзначив, що Юрій Береза не має повноважень робити висновки щодо відповідальних за ситуацію під Іловайськом. Такі оцінки може давати лише слідство та суд. - Ред.)

Розслідування має починатися з них, а не з батальйону "Прикарпаття" чи 51-ї бригади. Якщо в цих підрозділах хтось і винен, то лише командири. Але вони можуть бути винні тільки у порушенні статуту. За ним, якщо немає команди зверху, підрозділ займає кругову оборону і воює.

ВВС Україна: На вашу думку, хто має нести відповідальність?

Ю.Б.: У мене є переконання, що тоді вище військове керівництво не доповіло президенту і не дало реальної оцінки ситуації... Зараз, маючи певний досвід спостереження за Порошенком, я розумію, що ніякого параду не було б. 24 серпня потрібно було оголошувати про початок війни, загальну мобілізацію і так далі.

ВВС Україна: Вас викликали на допити щодо "Іловайського котла"?

Ю.Б.: Депутатській комісії я всі показання дав (Мова йде про парламентську ТСК, утворену у вересні 2014 року, яка у своєму звіті поклала відповідальність за "Іловайський котел" на екс-міністра оборони та начальника Генштабу. - Ред.). Що стосується розслідування Матіоса, я ще показань не давав. Але я буду свідчити.

"Дніпро-1" - "державне підприємство"

У полку "Дніпро-1" офіційно служать близько 700 бійців, підрозділ має свою тренувальну базу в Дніпропетровську

 

ВВС Україна: Чи можливе повторення "Іловайського котла"?

Ю.Б.: Для мене найстрашніше - це повторення не Іловайська, а 1917 року, коли отамани, Центральна Рада, гетьман і весь багатомільйонний народ не змогли протистояти 14-тисячній армії більшовиків під керівництвом Муравйова. Все через чвари. Нам, як ніколи, зараз потрібна єдність президента, прем’єра, Верховної Ради і суспільства.

Але для об’єднаного суспільства потрібен справедливий суд над тими, хто створив передумови для Іловайська.

ВВС Україна: До речі, про отаманщину - полк "Дніпро-1" пов’язували з екс-губернатором Дніпропетровщини Ігорем Коломойським. Які стосунки з ним зараз?

Ю.Б.: Полк, а раніше батальйон - це міліцейський підрозділ у підпорядкуванні безпосередньо міністра внутрішніх справ. Територіально ми знаходилися у Дніпропетровську і Коломойський зробив дуже багато для створення батальйону.

Але в певний час були непорозуміння. Однак батальйон сказав: ми державне підприємство і підпорядковуємося міністру.

ВВС Україна: Як довго може тривати конфлікт на Донбасі?

Ю.Б.: Він триватиме до того часу, доки у нас не буде боєздатної армії.

ВВС Україна: Зараз українська армія не така?

Ю.Б.: Поки ще немає боєздатної армії. Є окремі частини, але армії немає.

З Юрієм Березою спілкувався В’ячеслав Шрамович.

http://www.bbc.com/u