Кому війна, кому Мальдіви: Чому депутати й чиновники не бояться "судів Лінча"

Складається враження, що значна частина українських чиновників і політиків усіх мастей живе, як в останній день. Без моральних гальм. Спочатку здавалося, що влада прогавила тренд "корупція гірша за москаля".

А нині – що політична доцільність самовиживання системи тут і зараз переважає над перспективами майбутнього, зазначає видання Depo.ua.

Чи є у зашкварів дно

Днями у гучному скандалі з відвідинами курортів райських Мальдів засвітилися міські депутати з промерської фракції "Пропозиція" у Дніпровській міській раді, також був згаданий і депутат з фракції "Європейська солідарність".

Поки немає пояснень від фігурантів, не беремося стверджувати, що в цій новині правда, а що приперчене "чорним піаром". Події, про які йдеться, не першої свіжості. Та й буквально днями мер Дніпра Борис Філатов скаржився: "Вітчизняні "правоохоронці", які зникли в перші дні війни, продовжують знущатися над моїми підлеглими, намагаються паралізувати роботу міського господарства замовними кримінальними справами та постійно зливають в анонімні "телегі" компромат".

Разом із тим нагадаємо: нардеп-"слуга" Юрій Арістов, який у 2023 році втрапив у "мальдівський скандал", склав повноваження. А от Миколу Тищенка, котрого вітром занесло до Таїланду, лише виключили з президентської фракції, але мандат він не здав. Тобто покарання за подібні проступки можуть бути різними. Але всі такі історії викликають дратівливе питання: скільки ще депутати усіх рівнів і чиновники зашкварюватимуться під час війни? Де червоні лінії? Чи то пак – дно.

Днями розслідувачі з Bihus.info розповіли про чергову групу народних депутатів, які обросли новими квадратними метрами, записаними на родичів. У переліку – нардепи з різних таборів: "слуга" Павло Павліш, Артур Герасимов і Сергій Алексєєв із "Євросолідарності", Ігор Палиця із групи "За майбутнє". Найгірше, що після таких викриттів можуть зробити фігуранти, – розповідати про політичне замовлення. Протягом війни в корупційні скандали втрапляли "слуги народу".

Із найгучніших – справи про маєток Павла Халімона, про хабарництво Миколи Задорожного, Анатолія Гунька та Андрія Одарченка. Крім цього, в різних історіях – від недостовірного декларування до підозр у незаконному збагаченні – фігурували прізвища Андрія Клочка, Ірини Аллахвердієвої (Кормишкіної), Олександра Маріковського, Маргарити Шол, Максима Пашковського, Юрія Камельчука. Останнього суд виправдав. У дуже неприємній справі – торгівлі дозволами на перетин кордону – засвітилася Людмила Марченко. І раз мова зайшла про закордонні вояжі, на ймовірних зловживаннях із ними за руку ловили Олександра Куницького, Богдана Торохтія та інших. Але покарання стало колективним – поїздки ускладнили для всіх парламентів, а не тільки для членів президентської фракції.

Останній за часом потужний скандал зі "слугою", хоч і колишнім, але біографію не сховаєш, – втеча за кордон прихильника московської церкви, нардепа та іподиякона Артема Дмитрука. Без корупційних зв’язків людина з підозрою кордон не перетнула. б Утім, є думка, що виїзду Дмитрука навмисно не перешкоджали. Якби він лишився, довелося б його тягати на допити, може й арештувати у справах, по яких йому винесли підозру. Готовий "мученик за віру". А так – нема людини, нема проблеми.

Куди більше скандалів – у регіонах. Корупційних – хабарництво, розкрадання коштів на відбудові чи на спорудженні укриттів, зі зловживання службовими посадами, коли чиновники незаконно збагачуються на небажаючих мобілізуватися, на гуманітарній допомозі, на донатах… Таких повідомлень – сотні.

З останніх: СБУ ліквідувала нову схему ухилення від мобілізації та нелегального виїзду за кордон чоловіків призовного віку. Найцікавіше в цій історії не те, що до організації схеми, за даними слідства, виявилася причетною екс-заступниця керівника Волинської ОВА, а що звільнили її буквально за кілька днів до заяви СБУ. Можна припустити: керівництво області могли заздалегідь поінформувати про майбутні неприємності цієї пані і те швидко прикрилося відставкою від плями на мундирі.

Від біди "крадуть усі" до біди "нікого не карають"

Про поблажливість правосуддя до пані з Волині поки не повідомлялося. Зате у понеділок Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід колишньому голові Дніпропетровської обласної адміністрації Валентину Резніченку у вигляді застави у 30 млн грн.

Експосадовець має здати паспорти для виїзду за кордон, не відлучатися з місця проживання, а також прибувати на виклик слідства. Справа Резніченка – особлива. Навіть свого роду еталонна, коли йдеться про покарання державних чиновників такого рівня. Трохи згадаємо фабулу. 22 листопада 2022 року проти очільника прифронтової області було порушено кримінальне провадження за фактами зловживання владою та легалізації майна, отриманого злочинним шляхом.

Дії кваліфіковані за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Цьому передували журналістські антикорупційні розслідування, які виявили цікаві подробиці життя-буття Резніченка. А недавно йому оголосили підозру щодо можливої причетності до корупційної схеми під час ремонту доріг, внаслідок чого завдано збитків територіальній громаді на суму понад 286 млн грн.

Деякі ЗМІ пов’язали останню за часом історію з візитом до України держсекретаря США Ентоні Блінкена, перед яким українська влада прагнула показати антикорупційну спритність. Але досить м’який запобіжний захід не став виключенням із правил. Впливова особа може загриміти за грати без застави хіба за підозрою у держзраді чи вбивстві.

За державну зраду до СІЗО потрапили і досі там перебувають Олександр Дубінський (днями повідомлялося, що досудове розслідування його справи закінчилося), Нестор Шуфрич, якому під час недавнього судового засідання стало зле, навіть писали, що у Раді – мінус один "штик", Олександр Пономарьов.

А от до підозрюваних у корупції кримінальний кодекс дуже гнучкий. Вийшовши під заставу, підозрювані потихеньку вирішують свої проблеми, і з часом суди пом’якшують запобіжні заходи. А коли мова йде про народних депутатів, ті продовжують займатися законодавчою діяльністю. Єдине – не виїздять за кордон. Або, можливо, виїздять, тільки не хизуються Мальдівами.

Depo.ua поцікавився, як голосують в парламенті нардепи, котрі потрапляли в неприємні історії за час війни. Для прикладу взяли дуже соціально дратівливе рішення про велике підвищення податків. Його ухвалили вчора. За законопроект проголосував 241 народний обранець, серед них вище згадані Задорожній, Торохтій, Халімон, Клочко, Маріковський, Кормишкіна, Куницький, Пашковський, згаданий в останньому розслідуванні Бігуса Павліш.

Якщо до них додати чималу групу нардепів, які потрапили в поле зору антикорупціонерів і правоохоронців до війни, вийде два десятка. Плюс – 19 депутатів із групи "Платформа за життя та мир". Ось і необхідна кількість голосів навіть без інших груп-підпорок. А вони також значною мірою підставили плече "зеленим".

То ж якщо у когось виникає запитання, чому у нас боротьба з топкорупцією нагадує спортивну рибалку, відповідь – на поверхні: це інстинкт самозбереження. Вже давно відомо про кілька десятків нардепів, переважно з монобільшості, які хочуть скласти мандати.

Можливо, серед них є і підозрювані у нехороших історіях, можливо, і нема, але в разі такого сценарію монокоаліція розсиплеться і постане питання створення нової або виборів. Проводити їх під час війни не можна. Когось висмикнеш із депутатського крісла, або чиюсь людинку в регіонах, – і дуже хитка система розвалиться. Це нагадує деякі вузи, які заради збереження контингенту ладні тягнути за вуха навіть тих студентів, які заледве здатні читати і писати.

Ще один момент. Позитивні блогери, пов’язані з Банковою, полюбляють засуджувати ЗМІ та розслідувачів за "зрадофілію". Пишете про сумнівно набуте майно "слуг", про Олега Татарова чи інших стовпів Банкової – розколюєте суспільство. Чим користується роспропаганда. Але хто ж їй підносить патрони, журналісти чи чиновники і депутати? У свою чергу блогери з опозиційного табору не менше полюбляють нагадувати владі про зашквари її представників. Та як бачимо – обоє рябоє. Невже у згаданих нардепів з "ЄС" не закралася думка, що про них дізнаються? І що полоскатимуть їхні імена з прив’язкою до фракції та прізвища її лідера?

Далі нема потреби у моралізаторстві. Найгірше, що подібні випадки, яких, таке враження, стає все більше і більше, деморалізують суспільство. Раз цим можна, то й іншим також. Живемо, як останній день. Нам ще тільки новітньої Коліївщини в тилу зараз не вистачало.

Автор: Юрій Васильченко

Джерело: Depo.ua