Як власник Monobank Олег Гороховський допомагав розкрадати мільярди "ПриватБанку"

Коли 30 липня 2025 року Високий суд Лондона виніс гучне рішення за позовом "ПриватБанку" до Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова, в 490-сторінковому документі знайшлося місце й для другорядних фігурантів — управлінців, які в різні часи допомагали банку працювати так, як хотіли мажоритарні акціонери.

Серед них — Олег Гороховський, згодом відомий як один із ключових людей проєкту monobank. Його ім’я згадується в рішенні Високого суду 12 разів, але за цим незначним числом згадувань прихована роль Гороховського в тому, що відбувалося в "ПриватБанку" до та після його націоналізації, на яку уряд України змушений був піти, рятуючи свою економіку від колапсу.

Суд відразу задає рамки: близько 10% акцій "ПриватБанку" до націоналізації було в міноритарних членів правління — менеджерів, «які звично дотримувалися вказівок» основних акціонерів. Перелічуючи їх, суд називає і Гороховського. Це не кримінальна кваліфікація, але важливий маркер: управлінський прошарок діяв синхронно з волею власників. («…they included … Mr Gorokhovsky … It is clear to me that this is a fair description of the relationship… (Серед них був … пан Гороховський … Я чітко розумію, що це — справедливий опис цих відносин)», сторінка 53, параграф 198).

Далі — конкретика. Суд фіксує, що з січня 2014 року і до націоналізації Гороховський був заступником голови правління і курував картки та зарплатні проєкти. У цій ролі він — член кредитного комітету — схвалив 129 кредитів, які у справі мають ключове значення. На 8 березня 2015 року в нього було 0,38% акцій банку. Це суха статистика, але вона вкладається в картину: рішення щодо великих позик ухвалювалися вузьким колом управлінців, тісно зав’язаних на волю бенефіціарів. («…approved 129 of the Relevant Loans … held a 0.38% interest…(схвалено 129 з відповідних кредитів … володів часткою в розмірі 0,38%…)», сторінка 60, параграф 229).

Найгостріше — період після націоналізації банку. Суд пише, що є «численні докази» тісних контактів Гороховського з Коломойським та оточенням вже після того, як банк перейшов державі: зустрічі в Женеві (лютий 2018), спільний обід (червень 2018), переліт до Дніпра на приватному літаку Коломойського (червень 2019). Це не злочин саме по собі, але для суду це — цеглинки у стіні доказів того, що вплив колишніх власників на «екосистему «Привату» зберігався. («There is plenty of evidence that Mr Gorokhovsky continued to be in close contact… (Існує безліч доказів того, що пан Гороховський продовжував підтримувати тісні контакти…)», сторінка 60, параграф 230).

Є і епізоди, які неминуче породжують питання. Суд вказує на переписку в WhatsApp: не лише особисті повідомлення (футбол, привітання), але й повідомлення щодо справ банку, де Гороховський запитував інструкції в Коломойського для здійснення «неідентифікованого платежу». Укупі з критикою «некомпетентності» нового менеджменту це виглядає як спроба вирішувати операційні питання банку через колишнього власника — через роки після націоналізації. («…seeking instructions … for the making of an unidentified payment… (…запитуючи вказівки … для здійснення неідентифікованого платежу…)», сторінка 60, параграф 231).

Нарешті, суд прямо констатує: комунікації дають «достовірні» підстави вважати, що Гороховський продовжував брати участь у спільних бізнес-справах Коломойського та Боголюбова щонайменше до червня 2019 року. Це знову ж таки не вирок, але дуже жорстке для публічного документа формулювання. («Є достовірні докази … що пан Гороховський продовжував бути залученим у спільні бізнес-справи… («There is credible evidence … that Mr Gorokhovsky continued to be involved in the joint business affairs… (Є достовірні докази того, що пан Гороховський продовжував бути залученим у спільні бізнес-справи…)», сторінка 60, параграф 232).

Картину доповнюють процесуально-статистичні деталі. Суд перелічує, хто й скільки разів брав участь у «засіданнях» кредитного комітету (формально — заочні рішення за протоколами): у Гороховського таких нараховується 129 епізодів.

Такий масив схвалень підкреслює його значущість у механіці погодження великих кредитів, які суд визнав частиною «recycling scheme» щодо основних відповідачів. («…also present at most of what were recorded as approval meetings were … Mr Gorokhovsky (129)… (…також на більшості з зафіксованих засідань із погодження були присутні … пан Гороховський (129)… », сторінка 81, параграф 320).

Що все це означає — і чого не означає

Давайте обговоримо одразу: Високий Суд Лондона не звинувачує Гороховського в злочині. Він взагалі не сторона процесу. Згадки — це елементи фактичного фону: роль у колишньому менеджменті, участь у схваленні кредитів, характер відносин і комунікацій після націоналізації. Робити з цього висновок «злочинна діяльність» — неправильно і юридично ризиковано.

Проте формулювання суду нетривіальні. «Plenty of evidence» (численні докази), «seeking instructions» (запитуючи вказівки), «credible evidence … involved in the joint business affairs» (достовірні докази того, що [особа] була залучена в спільні бізнес-справи) — для публічного судового акту це помітно сильні вирази, які вказують на вплив колишніх власників та їх неформальні канали зв’язку з людьми з колишнього топменеджменту.

Суд детально описує, як рішення щодо великих позик ухвалювалися вузьким колом (включаючи Гороховського). Після націоналізації частина цієї мережі зберегла горизонтальні зв’язки з колишніми власниками — це випливає з переписки та зустрічей, зафіксованих судом.

Якщо менеджер (хай вже поза банком) консультується в ексвласника щодо банківського платежу, це може означати спробу впливати на операційні рішення державного банку вже після зміни власника. Для регуляторів це привід ставити питання — не про кримінальну вину, а про етику, комплаєнс та корпоративне управління. Але після цих питань повинні виникнути й інші. І вже не в регулятора, а в правоохоронців. Але вони не виникли ні в першого, ні в других.

Чому «він досі не сидить?»

Тому що в цьому рішенні суду мова не про нього: кримінально-правова оцінка дій Гороховського не дається. Лондонський суд вирішував цивільно-правовий спір "ПриватБанку" проти Коломойського/Боголюбова та компаній, і виніс рішення про їхню відповідальність. Щоб хтось «сидів», потрібні:

відповідна юрисдикція і процес (кримінальне розслідування саме його дій);
склад злочину, доведений за стандартом «поза розумним сумнівом»;
зв’язок між епізодами та нормами кримінального закону конкретної країни.

Жоден із цих елементів щодо Гороховського в цьому документі не встановлено. Суд лише констатує його роль та зв’язки, що релевантно для картини контролю та впливу, але не тотожне кримінальній винуватості.

Рішення Високого суду Лондона малює непросту картину впливу та мережевих зв’язків навколо "ПриватБанку". Все це відбувалося вже після націоналізації. Ім’я Олега Гороховського в цій картині дуже помітне: схвалення спірних кредитів до 2016-го, контакти та інструкції після.

Але між «згадкою в судовому рішенні» і «злочинною діяльністю» — величезна правова дистанція. Її можна подолати лише окремим процесом і доказами, яких в цьому документі немає. Саме тому коректне питання сьогодні — не «чому він не сидить?», а «чи будуть компетентні органи перевіряти описані епізоди та комунікації на предмет порушень?».

І це вже питання не до Високого суду Лондона і не до британського правосуддя. Це питання до українських правоохоронців та української влади, яка цих самих правоохоронців контролює. Але складається враження, що після того, як публіка отримала в своє розпорядження красиву картинку з арештом Ігоря Коломойського, колишнього власника "ПриватБанку", будь-яке розслідування щодо того, що відбувалося в самому банку, просто припинилося.

Ба більше – здається, що справу просто розвалюють і чекають моменту, коли вона як слід забудеться. Хоча всім зрозуміло, що тільки прізвищами Боголюбов і Коломойський крадіжка грошей з "ПриватБанку" не обмежується. Але якщо чіпати інших, неминуче вийдеш на тих, кого чіпати не можна. Отже, питання – «чому Гороховський досі не сидить?» – так і залишається риторичним. Напевно, таким і залишиться.

P.S. Повне рішення Високого суду Лондона за справою Commercial Bank Privatbank-v-Kolomoisky and others тут. Усі цитати та скриншоти, наведені в статті, повністю відповідають матеріалам справи.